Вранці 18 травня 1944 кримських татар будило не тепле, вже літнє, сонце — вони прокидалися від сильного стукоту у двері. Це стукали НКВСники. Саме вони прийшли тієї ранньої години до сотень, а в наступні дні — до тисяч, кримськотатарських домівок. Для того, щоб відібрати їхній дім назавжди за рішенням влади у Москві.

Цього року в багатьох кримськотатарських будинках знову почули зловісний стукіт у двері. Стукіт, що викликав у пам’яті образи з розповідей бабусь і дідусів, яким пощастило вижити. Стукіт, що змушує знову відчути той страх.

Проблема прав людини в окупованому Криму стає дедалі загрозливішою й найбільше вона стосується кримських татар. Нещодавно так звана влада Криму заборонила діяльність Меджлісу кримськотатарського народу. Це викликало обурену реакцію з боку Заходу та інших країн-союзників України. Але, що дасть це вічне занепокоєння, коли ситуацією на півострові вже фактично керують представники ФСБ? Обшуки, затримання, затримання, обшуки — арешти…

Звинувачення, які пред’являють кримськотатарським активістам, все частіше носять відкрито політичний характер. Звичайно ж можна сказати, що це лише задля залякування. Російська влада намагається створити штучні, кишенькові організації кримських татар і таким чином позбувається конкурентів. Але все ж нікуди не подітися від історичних асоціацій. Тоді, у 1944 році, депортації народу передувала кампанія обвинувачень у співпраці з ворогом. Тепер їх оголошують терористами.

Мустафа Джемілєв нещодавно оприлюднив список кримських татар, що утримуються в катівнях російського ФСБ на окупованому півострові. У списку значиться 14 прізвищ: Ахтем Чийгоз, заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу (з 29 січня 2015 року), Рустем Ваітов (з 23 січня 2015 року), Руслан Зейтуллаєв (з 23 січня 2015 року), Нурі Прімов (з 23 січня 2015 року), Ферат Сайфуллаєв (з 2 квітня 2015 року), Алі Асанов (з 15 квітня 2015 року), Мустафа Дегерменджі (з 7 травня 2015 року), Муетдін Алівапов (з 23 січня 2016 року). Рефат Алімов (з 18 квітня 2016 року), Арсен Джепаров (з 18 квітня 2016 року), Емір-Усеин Куку (з 11 лютого 2016 року), Енвер Бекіров (з 11 лютого 2016 року), Муслім Алієв (з 11 лютого 2016 року) та Вадим Сірук (з 11 лютого 2016 року). Не пройшло багато часу, як ця цифра збільшилася ще на 4 імені.

14 з цих 18, взятих під варту останнім часом, кримських татар були затримані саме за звинуваченням у тероризмі. Але воно не єдине, яке чекає тих представників цього народу, що якимось чином потраплять на очі окупаційних спецслужб. Так, відомого діяча кримськотатарського руху Ільмі Умерова з Бахчисараю звинувачують у замасі на територіальну цілісність Росії. Обвинувачення пред’явлені за новою статтею Кримінального кодексу РФ 280.1.

Та сухі цифри кількості арештованих мало що скажуть про масштаби акцій російської влади півострова. 6 травня російські силовики увірвалися до мечеті у селі Молодіжне і намагалися вивезти до сотні людей для «перевірки документів». В інших мечетях півострова також були попередження про можливі подібні дії. Наступного дня на ринку в Євпаторії для визначення особи були затримані більше двох десятків кримських татар. Ця акція пояснювалася пошуками злочинця з Краснодарського краю.

Затримання відбуваються на тлі обшуків у домівках, число яких вже важко підрахувати, і широкомасштабної пропагандистської кампанії у підконтрольній окупаційній владі пресі. Також, слід згадати нещодавню історію, яка відбулася в тому ж Бахчисараї 12 травня. Тоді 2 автобуси озброєних російських силовиків приїхали до Караван-сараю Салачік. Обшуки тоді тривали більше трьох годин, але завдяки увазі місцевих жителів нікого не затримали. Втім, російські ФСБшники вирішили відігратися по-іншому, затримавши заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова. Того ж дня його привезли до Сімферопольского відділу ФСБ, після чого він отримав підписку про невиїзд, а в домі Умерова проводили обшук.

Тиск на кримськотатарські організації, активістів, бізнес, що належить кримським татарам, простих жителів особливо посилився напередодні чергових роковин депортації. Відзначати які масовими заходами російська влада Криму, до речі, заборонила та навіть пообіцяла притягнути до відповідальності у разі несанкціонованого відзначення Дня депортації. Небажання окупаційної влади згадувати про ті події, по-справжньому засуджувати їх, намагання максимально замовчати трагедію — ще один поганий знак для цього народу.

Звичайно, ця заборона не змогла змусити нащадків репресованих забути про своїх предків і відмовитися від акцій. Але саме це може стати приводом до нової хвилі репресій з боку окупаційної влади. Тому пам’ять про страшні події минулого, усвідомлення та донесення до світу інформації про трагедію кримських татар, що розгортається зараз, та максимальна підтримка цього народу настільки важливі.

72 роки пройшло з дня початку депортації кримських татар за наказом Сталіна. Можна скільки завгодно повторювати жахливі цифри кількості людей, що загинули або втратили свій дім, своїх рідних. Але до кінця збагнути масштаб трагедії все одно не легко. Сьогодні, на тлі того, що відбувається у Криму важливо те, чи зробили ми хоч якісь висновки? Чи навчились на своїх та чужих помилках? Чи відповів хтось за те, що сталось? І чи відповість хтось за те, що відбувається зараз? Без відповіді на ці питання, особливо останнє, ми ризикуємо побачити повторення історії. А ще, щоби хоч колись отримати позитивну відповідь на них, ми маємо не забувати фіксувати все, що відбувається сьогодні.