6 квітня Європарламент 521 голосом «за» все-таки проголосував за багатостраждальне рішення про безвізовий режим для українців. Хоча воно дає можливість подорожувати до країн Євросоюзу без віз лише на короткі строки, але вже давно «безвіз» отримав свою особливу символічну вагу – він перетворився на ще один символ європейських устремлінь України. Такий бажаний і так важко досяжний.

Треба відзначити, що причиною важкого досягнення результату цього разу були не тільки проблеми самої України, але й внутрішньо європейські причини. Це і криза з мігрантами, і ріст популярності євроскептичних політичних сил у ключових країнах союзу, і Brexit. Все це наклало свій відбиток на проведення рішення через Євросоюзівські структури.

До того ж, у самих структурах ЄС, таких як Європарламент, було немало представників, що не підтримували надання українським громадянам можливості подорожувати без віз до своїх країн. Проти остаточного рішення проголосували 75 парламентарів і ще 36 не змогли визначитися з позицією. «Комірець» вирішив показати представників політичних сил і країн, які були найбільш послідовними противниками цього рішення.

Треба наголосити, що у якийсь момент, особливо після славнозвісного референдуму у Нідерландах, питання безвізу не тільки для України, але й для Грузії зависло у повітрі. За повідомленнями різних джерел із Брюсселю, уряди країн, в яких у 2017 році мали б пройти вибори почали активно вимагати рішення, яке б вони могли піднести своїм громадянам у найбільш вигідному світлі.

Виходом стала розробка та ухвалення удосконаленого механізму призупинення безвізового режиму. Саме можливість швидше відновити візи мала б з думкою єврочиновників заспокоїти співгромадян. На розробку та узгодження відповідного проекту пішла більша частина 2016 року. У результаті він був ухвалений парламентом ЄС 15 грудня 2016 року і набув чинності в лютому цього року. Але послідовні противники безвізу більшою частиною голосували проти нового механізму, справедливо вбачаючи у ньому лише сходинку на шляху до нього. Хто ж ці противники?

Всього проти механізму проголосували 132 європарламентаря (за – 485 та 21 – утримались). І хоча найбільша група з них представляє зелені партії (40 осіб), але спочатку хотілося б звернути увагу на 28 представників «фракції» «Європа націй та свобод» (ENF). Її очолює відомий французький політик і голова «Національного фронту» Марин Лє Пен, а депутати походять як з її партії, так і з італійської «Ліги Півночі» або австрійської та нідерландської «Партій свободи». Ще 6 представників цієї групи утримались і ніхто з 40 не проголосував «за». Трохи відрізняється результат в іншій парламентській групі з переважанням націоналістів і правих популістів – «Незалежних» (NI). 11 із них були «проти» і 7 – «за».

Ситуація з представниками націоналістичних та право-популістських партій мало змінилась під час остаточного голосування 6 квітня. Невелика група «Незалежних» залишилася все такою ж розділеною: 9 її членів проголосували проти безвізу, 5 – «за» (включно з польськими представниками, колишнім заступником Лє Пен Емріком Шопрадом та представником угорського «Йоббіка») і ще 2 утрималися. А беззаперечну більшість голосів «проти» надала саме група ENF на чолі з Марин Лє Пен – 32. Єдиним дисидентом від цієї групи став ультра-правий поляк Станіслав Жолтек, який підтримав безвіз. Проти безвізу також проголосувала абсолютна більшість (29 парламентарів) популістської групи «Європа за свободу і демократію» (EFDD), знову крім представників Польщі та Литви (колишнього президента країни Роландаса Паксаса).

Розділеними під час голосування 15 грудня виявилися ліві фракції Європарламенту, але у різній мірі, та за схожими причинами. З однієї сторони частина лівих тоді була проти обмежень нового механізму призупинення, з іншої, частина з них – доволі дружньо налаштовані до російської точки зору на світовий порядок та євроскептичні. У результаті проти проголосували більшість «зелених» (Verts/ALE) та «північних лівих» (GUE/NGL) – 40 з 51 і 39 з 52. Але вже голосування за сам безвіз для України серед цих партій показало трохи інакші результати, чіткіше відтінивши різні ідеологічні течії. Під час остаточного голосування проти проголосували лише депутати від «північних лівих» – 3 європарламентарів, які представляють Нідерланди та Чехію. Ще двоє представників цієї сили утрималися (члени партії Прогресивних лівих Кіпру).

Голосування за країнами

Якщо ж дивитися по країнам, то найдисциплінованішими противниками безвізу для України у всіх голосуваннях були французькі депутати. Вже при голосуванні за механізм призупинення саме депутати з цієї країни надали майже чверть голосів «проти». Наступні місця між собою поділили італійці, греки, голландці. Якщо ж взяти голосування за сам безвіз, то роль представників цих країн буде ще значнішою. Саме вони (а також британці) надали 62 з 75 голосів. Єдиний представник групи «Європейської народної партії» (EPP) що проголосував «проти» – французький депутат Мішель Алліо-Марі (у вересні минулого року французький «республіканець» Арно Данжан теж був єдиним представником цієї групи, що голосував проти безвізу). Ще десятеро французів з цієї групи утримались при голосуванні (більше утрималося лише британських консерваторів з групи «Європейських консерваторів та реформістів» (ECR), яких зараз більше хвилює питання Brexit).

Як добре видно з цих даних, найбільш монолітними та послідовними противниками безвізу для України були представники націоналістичних сил, хоча і лівих також у деяких випадках було немало. Така позиція націоналістів зовсім не дивна, особливо якщо взяти до уваги, що багато з них взагалі виступають за вихід своїх країн із ЄС. Що ж стосується лівих депутатів, то тут свою для багатьох роль грає традиційний антиамериканизм, але подібної монолітності у позиції немає. Якщо ж дивитися за країнами найбільшими противниками виявилися депутати від Франції та Італії – країн, для яких питання власної ідентичності стоїть особливо гостро і першу з яких очікують президентські та парламентські вибори на весні 2017 року.