Після Революції Гідності в Україні була створена низка нових органів, завданням яких є викорінення корупції у нашому суспільстві. І якщо Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) останнім часом перебувають у фокусі ЗМІ, ще один орган, який має невдовзі з’явитися, Державне бюро розслідувань, майже зник з радарів.

Трохи нагадаємо, що собою являтиме ДБР. Основною його задачею є розслідування злочинів, скоєних представниками вищих ешелонів влади, правоохоронцями, суддям и, окрім справ, якими займається НАБУ. В ідеалі працівники органу матимуть повний захист та незалежність, через що не боятимуться розслідувати кримінальні провадження проти високопосадовців.

Закон «Про Державне бюро розслідувань», який було ухвалено Верховною Радою ще 12 листопада минулого року, надав працівникам достатньо широкі повноваження – від моменту відкриття кримінального провадження та його досудового розслідування до передачі матеріалів до суду. Цим же документом повністю забороняється будь-яке стороннє втручання в досудове розслідування.

Матеріал за темою:

Окрему увагу приділено якісному складу ДБР. Так, особи, які протягом останнього року обіймали посади слідчих прокурорів не можуть складати більш як 30% від загальної чисельності слідчих, а особи, які протягом останнього року працювали в оперативно-розшукових підрозділах, не можуть складати більш як 40% оперативних працівників. Таким чином законодавець намагався забезпечити наявність у бюро «свіжої крові».

Визначається і строк роботи керівного складу Держбюро розслідувань, термін якого спливає через 5 років після офіційного призначення. Одні й ті самі особи не можуть бути на тих самих посадах більше двох термінів.

 

Скандал із конкурсною комісією

 

Запуск ДБР планувався на березень цього року. Але через те, що процес призначення всіх членів конкурсної комісії з обрання директора відомства та його заступників (загалом їх повинно бути 9: по три від Президента, Кабміну та Верховної Ради, яка й затягнула цей процес) тривав довше, ніж очікувалось, старт правоохоронного органу було перенесено на січень 2017 року.

Привернути увагу до ситуації з запуском роботи бюро на початку цього року намагався народний депутат Борислав Береза, який повідомив, що у разі не запуску ДБР 1 березня, Генпрокуратура може провалити «Майданівські справи» через позбавлення її прав досудового розслідування у провадженнях, які відносяться до підслідності Держбюро розслідувань. Але ГПУ продовжила розслідування цих проваджень, попри вступ у дію закону.

Та вже відразу після затвердження повного складу конкурсної комісії, Держбюро зникло з інформаційного простору. Майже за тиждень до завершення подання документів на посади в ДБР, 30 травня, заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова заявила, що на три посади було подано лише три пакети документів.

«10 травня ми оголосили конкурс на три посади: директор Держбюро розслідувань, перший заступник і заступник. Залишилося трохи більше ніж тиждень до завершення прийому документів, на ці три вакансії подано всього три пакети документів», – заявила тоді заступниця.

Вона попросила ЗМІ максимально поширити інформацію про проведення конкурсу, який знаходився під загрозою зриву. Завдяки цьому, 15 червня на засіданні конкурсної комісії повідомили вже про 81 особу, які подали документи на керівні посади Держбюро. За словами членів комісії, найбільша кількість заяв надійшла саме за тиждень до закінчення подання документів – до 8 червня. Чи робилося затягування навмисно? Можна лише здогадуватися.

 

Навмисне чи ненавмисне затягування конкурсу, ось у чому питання.

 

Ситуація що склалась наштовхує на думки про кулуарні домовленості. Директор ДБР потенційно може стати впливовішим за, наприклад, генерального прокурора. Після набуття бюро остаточної форми Генпрокуратура втратить значну частину важелів впливу на політичні процеси в країні. Не слід забувати, що кандидатуру генпрокурора подає Президент України, а втрачати головне правоохоронне відомство навряд чи в інтересах Порошенка. А затягування зі створенням конкурсної комісії та мовчання в ЗМІ щодо самого конкурсу дали можливість Президенту відтермінувати момент послаблення Генпрокуратури як важелю впливу на політиків. Також Порошенко завдяки штучному цейтноту позбавитися великої кількості учасників конкурсу, адже пакет документів був не маленький, а за тиждень не всі мали змогу їх зібрати – всього лише бюрократія і що тут ще додати? Та й  як пізніше виявилося, деякі з 81 осіб, що подали за цей тиждень документи, подали їх не повністю.

З власних джерел ми дізналися, що Порошенко вже має кандидатуру на цю посаду. Нещодавня заява головного прокурора Анатолія Матіоса про звільнення з Генпрокуратури є саме натяком на його готовність очолити Держбюро. Та й документи на посаду директора відомства він уже подав, пройшовши перший етап відбору. Матіос має достатньо велику перевагу над своїми суперниками, адже його теперішня посада дозволяє йому бути завжди в центрі уваги преси: згадаймо хоча б низку гучних затримань чиновників на хабарах військовою прокуратурою. Задля піару Матіоса, його підлеглі порушують закон, де чітко визначається підслідність корупційних проваджень, що належить НАБУ та САП.

Матеріал за темою:

Після чергового затримання військовою прокуратурою хабарника, а саме екс-заступника міністра охорони здоров’я Романа Василишина, антикорупційні органи зробили заяву, в якій вони наголошували на порушенні відомством Матіоса закону щодо підслідності. У прес-службі відомств заявили, що в разі порушення підслідності такі справи мають більше шансів бути програними в судах – обвинувачений може оскаржити досудове розслідування, яке здійснювалося «не уповноваженим органом досудового розслідування». Крім того,суд може визначити всі зібрані докази неуповноваженими органами «недопустимими».

Та проблеми з законністю дій не вплинули на ентузіазм головної військової прокуратури, яка продовжила затримувати осіб за звинуваченнями у корупційних злочинах, прикриваючись благими намірами. За словами самого Матіоса, головна військова прокуратура «допомагає молодим колегам» (маючи на увазі САП та НАБУ), які, на його переконання, поки тільки в «теорії пізнають ті чи інші ази розшукової та слідчої роботи». Ставлення головного військового прокурора до новостворених органів та його вирази говорять все за нього.

«Ми робимо все, щоб допомогти нашим молодим колегам (Спеціалізована антикорупційна прокуратура – Ред.), які ще тільки в теорії пізнають ті чи інші ази розшукової та слідчої роботи. Ми це робимо на практиці і нам не соромно зайти в поліське село і стояти навпроти 300 чоловік, для цього нам не потрібні ні білі рукавички, ні окремо взяті шкарпетки. А антикорупційні монополісти, хочете чи ні, але вони – асенізатори. Вони повинні кожен день без рукавичок заходити і вигрібати гній з трупів корупції на всій території держави, а не лише елітної», – сказав тоді головний військовий прокурор.

Конкурсна комісія навіть допомогла Матіосу, прибравши його головного суперника – керівника департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, якого підтримують на цю посаду група «єврооптимістів» та інші активісти. Причиною цього рішення назвали «недостатній стаж роботи на керівних посадах», хоча, за словами самого Горбатюка, в нього такого стажу як мінімум 10 років, тому він оскаржив таке рішення комісії, але скарга ще не розглянута.

Наразі важко однозначно прогнозувати, хто ж врешті-решт очолить ДБР, а від особи керівника у цьому молодому органі залежатиме багато. Чи стане бюро незалежним органом, діяльність якого спрямовуватиметься на утвердження законності, чи перетвориться на ще один інструмент політичної боротьби. Не хотілося б отримати мертвонароджений орган з такими повноваженнями, тому ми сподіваємося, що тиша навколо його формування нарешті закінчиться.