Народні депутати у своїй мудрості не полишають спроб «покращити» закон про запобігання корупції. Не встиг вщухнути скандал із поправками, запропонованими Мустафою Найємом та компанією  (до честі пана Найєма, слід зазначити, що свій проект він усе ж відкликав, з огляду на неоднозначність реакції на нього), як його колега по фракції Ігор Гринів запропонував своє бачення удосконалення системи електронного декларування. Цього разу обґрунтуванням змін стали побоювання народного обранця, що надання суспільству «надмірної» інформації сприятиме сплеску злочинності, передусім – проти майна осіб-декларантів.

У зв’язку з цим, проект пропонує обмежити доступ громадськості до наступної інформації, що міститься у декларації:

  • відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об’єкт);
  • дані про вид рухомого майна, його характеристики, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування, а також дані про його співвласників;
  • відомості про вартість та розмір подарунків;
  • відомості про наявну у декларанта готівку;
  • персональні та ідентифікаційні дані осіб, відносно якої у декларанта з’явилися фінансові зобов’язання (кредити, позики, зобов’язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти).

Слід зауважити, що дані, вказані у першому пункті, і зараз не відображаються у декларації. Це нормально, адже персональні дані громадян захищаються за законом, це світова практика. В принципі, можна погодитися і з обмеженням доступу до персональних та ідентифікаційних даних осіб, яким заборгував декларант, тут працює та сама логіка (хоча вказувати прізвище, ім’я, по батькові кредиторів чиновника усе ж бажано).

Решта ж пунктів викривлюють зміст декларації, адже їх вилучення робить неможливим повну оцінку майнового стану декларанта. Приміром, якщо у декларації вказано лише, що чиновник має квартиру, умовно кажучи, за 200 тис. гривень, то адреса у цьому випадку не настільки принципова. А от якщо у декларації не міститься відомостей про готівку чи отримані подарунки, то інформація про загальні статки чиновника буде просто неповною.

Звичайно, не можна допустити, щоб електронні декларації використовувалися злочинцями для полегшення скоєння ними правопорушень. Однак у даному випадку, складається враження, що боротьба зі злочинністю – лише привід для того, щоб обмежити доступ громадськості до даних про матеріальне становище можновладців.