Попри запевнення збоку чинного прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та міністра фінансів Олександра Данилюка, що Держбюджет-2017 року буде ухвалений не «під ялинку», ця традиція залишилася в Україні й цього року. Лише раз на рік можна побачити як народні депутати працюють до самого ранку, адже на носі Держбюджет. Майже о п’ятій ранку 21 грудня Верховна Рада ухвалила проект державного бюджету на 2017 рік. Слід зазначити, що завдяки політичним домовленостям за урядовий Бюджет проголосували всі депутати «Радикальної партії» й навіть п’ятеро членів фракції «Самопомочі», не забуваючи про вже традиційні голоси від «Відродження» та «Волі народу».

Голосування за Держбюджет-2017

Хто підтримав Держбюджет-2017

Окрім традиційного бюджету «під ялинку», Україна зіштовхнулася ще з однією проблемою, а саме в банківському секторі – Кабінет міністрів України підтримав рішення Національного банку України націоналізувати найбільший в Україні банк – ПриватБанк. Тому, ми вирішили перевірити, чи є бюджет на 2017 рік підготовленим до всіх труднощів на шляху держави.

Щорічна традиція бюджетів

Для початку загадаємо кінець минулого року. Ухвалений «під ялинку» разом зі змінами до податкового законодавства, бюджет на 2016 рік не давав особливої надії, але виправдав сподівання урядовців і став тим довгоочікуваним «дном» безкінечного падіння економіки. Цей рік став роком умовної економічної стабілізації. І хоча реальне економічне зростання не можна назвати дуже вже великим (2% у третьому кварталі), припинення падіння залишається чи не головним позитивним сигналом останніх років. У результаті глибокої економічної рецесії доходи населення значно скоротилися. Девальвація національної валюти у 2014-2016 рр. негативно позначилась на інфляції. Як наслідок, реальна заробітна плата скоротилась на 13% у річному співставленні. Добробут населення також постраждав від підвищення енергетичних тарифів, хоча й негативний вплив був частково нівельований новою адресною соціальною допомогою – тобто субсидіями.

Бідність населення спровокувала збільшення кількості українців, які хотіли б емігрувати. За даними проведеного опитування, у цьому році близько 65% українців бажають виїхати закордон. І це число продовжує зростати не лише серед громадян, але й серед підприємців. Еміграція чи перереєстрація бізнесу в іншій країні стає новим викликом сучасності, що несе набагато більш руйнівні наслідки для економіки, ніж еміграція населення. За даними економічних аналітиків, з початку 2014 року більше 60 тисяч підприємців вивели свої капітали з України закордон.

Попри кризову ситуацію, в 2016 році в країні не було зроблено суттєвих кроків для подолання рецесії. Система державних видатків продовжує бути субсидіарною, тобто держава намагається вилікувати наслідки бідності, а не бореться з її причинами. І робить це, очевидно, не надто вдало. Навіть більше, без реальних змін в інституційному середовищі (проведення реформ органів правопорядку, прозорості влади та боротьби з корупцією) органи державної влади та політичні еліти продовжують і надалі користуватись старими корупційними схемами. Як наслідок, в проекті державного бюджету на 2017 рік маємо практично незмінну структуру видатків і відсутність будь-яких серйозних стимулів для розвитку.

Ситуація з націоналізацією ПриватБанку вчергове доводить неефективність державної політики розпорядження бюджетними коштами. Вчергове провали інституційних реформ вилились у мільярдні втрати для бюджету, а отже – народу України. Замість того, щоб чинити тиск на власників банку з метою стабілізації кредитного портфелю, держава як завжди вирішує проблему найбільш болючим та неефективним способом – націоналізує проблемний банк та його кредитний портфель, а отже бере на баланс майбутнього року щонайменше 150 млрд гривень боргів.

Планування бюджетів та їхні ризики

Довгий час Україна страждала на одну хворобу, що найяскравіше проявлялась при ухваленні бюджетів: популізм. Задумайтесь, як правильно планувати бюджет? Навіть на рівні домогосподарства. Як ви плануєте свій бюджет? Звичайно, для початку ви аналізуєте свої доходи: заробітну плату, доходи від оренди, бізнесу тощо. Потім, на їхній основі, ви створюєте план витрат – того, на що потрібно ці доходи потратити, щоб вижити і бути задоволеним життям. Саме так планують бюджети країни західного світу.

В Україні ж ситуація діаметрально протилежна. Спочатку уряд створює план видатків: те, на що треба витратити гроші, щоб почуватись задоволеним життям. А вже на основі цього плану ведеться подальший пошук доходів. Успішні уряди ставлять у бюджетах правильні задачі: стимулювати економіку рости, щоб на основі зростання збільшувати надходження, які в подальшому можна використати на збільшення кількості державних програм та державного фінансування. Водночас, як в Україні уряд ставить завдання як збільшити надходження від стагнуючого приватного сектору, щоб покрити вже заплановані видатки. В останньому випадку економіка відчуває додатковий тиск і складнощі, що, зрештою, призводить до її уповільнення та падіння.

Саме за рахунок популістичних заяв політиків про збільшення видатків на соціальну сферу, росту пенсій, гарантування виплат проблемних банків та їхню націоналізацію реального економічного зростання в Україні не відбувається. Самі ж політики отримують незначний ефект у вигляді зростання рейтингів, який, проте, не є довготривалим.

Верховна Рада Держбюджет-2017

Депутати вночі під час розгляду бюджетоутворювальних законів

Ця ж тенденція збереглась у 2017 році. Щоб хоч якось урізноманітнити новий бюджет та виділитись урядовцям, в нього було закладено вельми суперечливу норму про стовідсоткове зростання мінімальної зарплати. Проте, крім зростання соцстандартів, в новий бюджет було закладено ще й купу ризиків. Ризиків, що діятимуть як бомба з годинниковим механізмом.

Наприклад, згідно з розрахунками урядовців, підвищення соцстандартів має повести за собою зростання надходжень від податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Дана теза є логічною, проте існує ризик, що вона стане невиправданою через масове переведення робітників на повністю тіньову зарплату або скорочення ставок. Проте ще більш спірним є передбачене зростання надходжень від ПДВ через «стимулювання внутрішнього попиту», адже підвищення «мінімалки» не потягне за собою автоматичне підвищення реального рівня заробітку, а стане лише щонайбільше інструментом детінізації зарплат (про що неодноразово говорили самі урядовці).

Ще одним ризиком недоотримання доходів бюджетом є закладене підвищення надходжень від держпідприємств на 60%. Підвищення соцстандартів сприятиме зростанню витрат підприємств (і не лише державних), що прямо вплине на розмір їхнього майбутнього прибутку. Крім того, варто пам’ятати, що держпідприємства були, є і, очевидно, будуть надалі джерелами корупційної ренти, через декларування збитковості яких відмиваються мільярдні грошові потоки. Без очевидних реформ в управлінні держпідприємствами та боротьби з корупцією у цій сфері такі цифри є занадто оптимістичними.

Новий ризик – націоналізація найбільшого банку країни, на стабілізацію якого вже планується витратити суму, еквівалентну траншу МВФ. Проте найстрашніше в цьому випадку – подальше зростання державних видатків Окрім цього, уряд вже зазначав, що покриватиме відновлення ПриватБанку за рахунок довгострокових облігацій. На жаль, це означає ніщо інше, як емісію гривні, так як основним держателем облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) є саме Нацбанк. Таким чином, купівлею ОВДП найчастіше маскується саме емісійні процеси, результатом яких є здешевлення грошової одиниці України.

Структура власників ОВДП в 2011-2015 рр.

Структура власників ОВДП в 2011-2015 рр. Дані НБУ

Соціальні та інші пункти Держбюджету

В бюджеті 2017 закладено чергове підвищення пенсій. Його планується здійснити за рахунок додаткових надходжень від соціальних внесків (які мають зрости у зв’язку з ростом мінімалки). Проте додаткові надходження навряд чи зможуть покрити наявний сьогодні дефіцит Пенсійного фонду – 81,3 млрд. грн. – безпрецедентна сума навіть для України. Проблема в тому, що державна пенсійна система України не є життєздатною. Навіть сьогодні, до введення нових соціальних стандартів, 10 платників податків забезпечують в середньому 12 пенсіонерів. У 2017 році є всі підстави вважати, що ситуація зміниться в гірший бік. Водночас, уряд вкотре відклав впровадження пенсійної реформи, яка є життєво необхідною для держави. Запровадження накопичувального рівня пенсійного забезпечення (коли кожен працюючий відкладає пенсійні внески на власний персональний пенсійний рахунок, з якого потім і отримує пенсію) могло б не лише гарантувати пенсійне забезпечення нині працюючих громадян, але й здатне було б стати потужним джерелом внутрішніх інвестицій.

Помітний позитив майбутнього бюджету можна розгледіти в системі охорони здоров’я. Тут уряд чи не вперше передбачає закупівлю 100% необхідних ліків. Проте, сама система фінансування медичних закладів залишиться старою. Сьогодні фінансування лікарень здійснюється за принципом ліжко-місць: чим більше їх у лікарні зайнято, тим більше грошей вдасться лікарні отримати з бюджету. Тому не дивно, що лікарні сьогодні працюють на завищення кількості ліжко-місць, часто нехтуючи потребами власних пацієнтів. Кошти витрачаються неефективно, що, в кінцевому результаті, призводить до людських втрат. Зволікання з проведенням медичної реформи (у наступному році мають бути зроблені лише перші кроки у її напрямку), яка б забезпечила цільове фінансування хворих (коли «гроші йдуть за пацієнтом») коштує державі падінням тривалості життя та якості робочої сили.

Верховна Рада Держбюджет-2017

Депутати вночі під час розгляду бюджетоутворювальних законів

Уряд також пропонує створити у 2017 році додаткові цільові фонди (енергоефективності та дорожній). Проте ефективність діяльності цих фондів без реальних інституційних змін і якості боротьби з корупцією, виміряти досить важко.

Як бачимо, в бюджеті на наступний рік існує значний ризик невиконання державних доходів. Але для української влади він не є новим. Сьогодні найвірнішими друзями уряду є ніхто інший як старі-добрі податківці. Саме на них покладені останні надії з виконання бюджету. Не вперше фіскали будуть «вижимати» останні гроші з бізнесу, щоб виконати план. А у винагороду за свою вірну службу уряд вкотре відкладе проведення радикальної податкової реформи та самої Державної фіскальної служби.

2016 рік показав, що зволікання з проведенням інституційних реформ може дорого коштувати українському народові. У 2017 року є всі шанси продемонструвати ступінь цієї дороговизни. Відтерміновані реформи, нестабільна ситуація на фінансовому ринку, серйозні підстави для росту інфляції та бідності населення – це те, що вже за декілька днів може стати реальністю. Тому уряду вже сьогодні варто зробити вибір: продовжувати безрезультатно намагатись врятувати свій рейтинг чи піти ва-банк та розпрощатись із олігархічними зв’язками і корупційними схемами, але зберегти країну. Від цього вибору й залежатиме доля наступного року.

Ярослав Вінокуров спеціально для проекту «Комірець»