16 березня депутати прийняли багатостраждальний закон №3755 про електронні декларації у редакції, що задовольняє ЄС. Але чи задовольняє ця редакція нас? Перед голосуванням нардеп Чумак назвав проект поданий президентом «мінімально можливим компромісом». Компромісом, що дозволяє не вихолостити сенс декларацій, але й у чомусь поступається нашій ситуації. Тож у чому ці поступки? Де компроміс і чим він нам загрожує?

Ознаки цього компромісу ви побачите, як тільки відкриєте законопроект. Бо першим пунктом йдуть зміни до 172 статті Кодексу про адміністративні правопорушення. Проблема навіть не у змісті змін (хоча і там вона є)  –  проблема у тому, що тепер відповідальність за подання недостовірних даних розділена на адміністративну та кримінальну. В залежності на яку суму посадовець неправильно задекларував майно: 100–250 мінімальних зарплат  –  відповідальність адміністративна, більше 250  –  кримінальна.

Ось є у нас скромний начальник департаменту якогось не дуже скромного міністерства. Подав він електронну декларацію. А якась гадина, що називає себе борцем з корупцією, взяла, перевірила цю декларацію. І побачила, що милий будиночок на березі гарної річки якимось чином звідти зник. Нашого скромного чиновника треба покарати. Але питання  –   як саме його карати?

Посадовець стверджує, що будиночок коштує 300 тис. грн (менше 250 мінімальних зарплат, але більше 100), а борець з корупцією  –   що мільйона буде замало. Хоча, будемо чесні  –   і 300 тис грн вже велика сума. Якщо правий чиновник, то достатньо буде накласти штраф, максимум 42500 грн (=2500 неоподаткованим мінімумам). Якщо ж правда на стороні борця з корупцією, то скромному держслужбовцю може загрожувати і в’язниця. Не кажучи вже про обмеження на зайняття посад.

Хто ж має вирішити на чий стороні правда? А вирішувати має оцінщик, обраний НАЗК. І всі розуміють яке широке поле відкривається для маніпулювання оцінкою майна. Звичайно у НАЗК, у антикорупційних органів є можливість завадити цьому. Але навіщо створювати для людей ще спокуси?

Та це не єдиний компроміс. Всі ми знаємо як наша еліта полюбляє мистецькі твори, дорогі меблі, золоті унітази. Все це  –   нерухоме майно. Дороге нерухоме майно. Що ви подумаєте про держслужбовця, на стіні будинку якого висить натюрморт якогось фламандського живописця XVII ст., а справляти свої потреби він ходить у золотий унітаз? Звичайно, він корупціонер!

Тільки завдяки змінам до 46 статті Закону «Про запобігання корупції», якщо унітаз з картиною у нього з’явилися раніше появи норми про декларації, то декларувати їх вартість він не зобов’язаний. Оце подарунок шанувальникам мистецтва з владою, що вже встигли зібрати колекції за ці роки! І якась дискримінація проти автолюбителів –  на них ця поблажка не розповсюджується.

Але треба визнати, попри всі ці компроміси, основний сенс закону залишився. Прозорості стане більше. Відслідковувати нечесних чиновників буде суттєво легше, навіть з цими компромісами щодо відповідальності. Тому ті депутати, що не проголосували сьогодні за нього, справедливо мають отримати свою порцію на комірець. А це  –  всі депутати від Опоблоку та Відродження, славнозвісний борець за простих людей пан Каплін і ще восьмеро з БПП, один депутат з Самопомочі, троє присутніх фронтовиків, харків’янин Гіршфельд та двоє його колег з «Волі народу». Гарна компанія, чи не так?

Тепер, щоб і держава могла активно класти на комірець своїм нечесним слугам, залишився лише один бар’єр  –  ефективне працююче НАЗК. І відповідальність тут на уряді. А якщо ми хочемо отримати безвіз, то у нього всього два дні на вирішення проблеми. Проблеми, що він й створив бажанням туди протягнути своїх. Затягуючи конкурс. Довівши до того, що один член, депутат Чумак, вимушений був подати у відставку для привернення уваги громадськості до ситуації.