Після Революції Гідності та завершення активних дій на Майдані Незалежності в Києві до України прибула ціла низка політиків із Заходу та інших країн. Так, екс-президент Грузії, а нині голова Одеської облдержадміністрації, Міхеїл Саакашвілі став одним з перших з так званого «грузинського спецназу реформаторів». Також, разом із Саакашвілі до України прибув екс-заступник головного прокурора Грузії Давід Сакварелідзе.

Сакварелідзе був одним із кандидатів на посаду директора Національного антикорупційного бюро України, проте конкурсна комісія відмовила йому через незнання української мови. У лютому 2015 його призначили на посаду заступника генерального прокурора Віктора Шокіна, який був вже третім на цій посаді після Революції Гідності.

Так склалося, що після кожного нового очільника ГПУ критика вбік прокуратури не зменшувалася, а навпаки — зростала та супроводжувалась новими протестами. Саме тому на плечі відносно молодого грузинського прокурора була покладена задача — реформувати прокуратуру.

Реформа по–грузинські, пручання по-українські

Розробкою проекту реформи прокурорського сектору займалися бек-офіс реформаторів з группи Саакашвілі («Фонд інновацій та розвитку») та американська компанія. Кошти на її проведення були залучені саме із Сполучених Штатів Америки. Проектом реформи передбачалося суттєве зменшення кількості прокурорських працівників та зміна керівників місцевих прокуратур. З першим в Україні склалося не так вже й погано — приблизно 15 тисяч працівників залишилося (було 22,5 тисячі, а до кінця 2017 року планують зменшити до 10 тисяч), а ось друге — було паралізоване майже спочатку.

Сама по собі ідея конкурсу на посаду керівників місцевих прокуратур для України була чимось новеньким. Конкурс полягав у тому, що усі кандидатури проходили тестування (на знання законодавства і на загальні здібності) та онлайн-співбесіди. Давід Сакварелідзе багато разів акцентував увагу на маленьких зарплатах прокурорів і неодноразово звертався до керівництва ГПУ та Кабміну із проханням якось вирішити це питання. Подумайте самі, хто із юристів, які мають досвід, підуть до прокуратури заради зарплатні в 3–5 тисяч гривень?

Що сталося, те сталося. Навіть після скорочення кількості працівників прокурорської служби та економії грошей на зарплатах скорочених, збільшення окладу так і не відбулося. Таким чином, за результатами проведеної реформ, лише 16% очільників місцевих прокуратур ніколи не обіймали керівних посад. Аж 84% були раніше чи керівниками, чи їхніми заступниками. На жаль, великого оновлення в місцевих прокуратурах не сталося. Реформа зазнала фіаско.

Радянська система прокуратури або один за всіх і всі за одного

Окрім реформування прокурорської служби, Сакварелідзе та КО розпочали війну з корупцією в середині системи. Одним з напарників грузинського реформатора був екс-заступник Шокіна Віталій Касько, який не витримав тиску системи і звільнився за власним бажанням 15 лютого цього року (до цього повернемося пізніше).

Найгучнішою справою двох борців із радянською системою ГПУ стало затримання так званих «діамантових прокурорів» — першого заступника начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Володимира Шапакіна і заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця. Під час обшуків у першого знайшли багато грошей, а в другого — 35 пакетів з діамантами загальною кількістю 65 каменів. Очільник ГПУ Віктор Шокін став на захист корупціонерів і навіть намагався відкрити провадження проти Сакварелідзе та його команди.

Наступного дня затриманих прокурорів заарештував суд із правом внесення застави. Ох цей справедливий український суд! Через кілька днів/тижнів обидва прокурори таки були на свободі, заплативши по 3 млн гривень кожний. «Неплатоспроможні» прокурори, в яких знайшли діаманти та більше 200 тисяч доларів готівкою, таки вийшли на волю саме під грошову заставу, але слід зазначити, що ненадовго. Після низки скандалів обидва прокурори знову опинилися за гратами, а мирити Сакварелідзе та Шокіна взявся особисто Петро Порошенко, посадивши їх за один стіл переговорів. Конфліктуючі сили знайшли порозуміння, але чи надовго?

Конфлікт не забарився, і вже на початку 2016 року розпочався з новою силою. Він супроводжувався низкою заяв послів країн G7, які не критикували напряму Шокіна, але з їх риторики все було зрозуміло. Очільник Генпрокуратури заблокував роботу департаменту Генеральної інспекції, яку створив особисто Сакварелідзе в складі ГПУ із прокурорів його найближчого оточення. Передбачалося, що до обов’язків Генінспекції перейдуть відділи внутрішньої безпеки ГПУ, з розслідування злочинів, скоєних прокурорами та процесуального управління над ним.

Важливо зазначити, що формування Генінспекції тривало аж з літа 2015 року і майже до офіційного візиту віце-прем’єра США Джозефа Байдена. За тиждень до приїзду американського чиновника Віктор Шокін затвердив структуру департаменту, але єдиним офіційним працівником Генінспекції був Максим Мельниченко, якого особисто схвалив Шокін (за інформацією із ЗМІ входить до найближчого оточення заступника генпрокурора Юрія Севрука).

На початку року, в лютому/березні, очільник Генпрокуратури вирішив знову взятися до «справи» та видав декілька наказів із реструктуризації Генінспекції, якими відділ внутрішньої безпеки був підпорядкований особисто Шокіну та займався, за словами Сакварелідзе, шантажем його команди. Так, грузинський реформатор оприлюднив виписки із кримінальних проваджень проти працівників Генінспекції, а також повідомив про негласні слідчі дії проти них. Трошки пізніше всіх співробітників Генінспекції вивели поза штат, що стало першим тривожним дзвіночком.

Робота відділу була заблокована, а генпрокурор Шокін дав негласну обіцянку Сакварелідзе повернути працівників Генінспекції назад до штату. Грузинський реформатор довірився, але, як виявилося, дарма. 15 лютого 2016 року Віталій Касько заявив про добровільну відставку, зазначивши, що Шокін блокує реформи та виконує накази нардепа «БПП» Ігоря Кононенка. Звільнення Каська супроводжувалося низкою заяв західних союзників України, втім цю відставку українці та Захід проковтнув.

Намагання Петра Порошенка якось зменшити рівень скандалу, завершився зверненням, в якому Глава держави попросив Віктора Шокіна добровільно піти з посади. Генпрокурор наче погодився з Порошенком і навіть написав заяву, яка пізніше, за 2 дні дійшла до Верховної Ради. Після заяви Шокін пішов у відпустку, а вона сама цілий місяць припадала пилом у парламенті.

Лебедина пісня Шокіна

Паралельно з відставкою «голос Шокіна», прокурор ГПУ Владислав Куценко, неодноразово заявляв про те, що канікули генпрокурора ніяк не заважають його звільненню. Втім Рада продовжувала відтягувати процес розгляду цього питання. А чим ближче час підходив до завершення відпустки Шокіна, тим швидше змінювалася риторика Генпрокуратури. Перед самим приїздом Шокіна, його «голос» заявив, що у парламенті не вистачає голосів за відставку генпрокурора і може «Віктор Миколайович ще побуде»?

Лебединою піснею генпрокурора став черговий скандал всередині системи ГПУ. Шокін почав звільняти виведених поза штат працівників Генеральної інспекції. Давід Сакварелідзе не зміг більше стримуватися та почав апелювати до ЗМІ із заявою, що генпрокурор не тримає власного слова і хоче позбавитися «реальних борців з системою». Втім реакція «голосу Шокіна» Владислава Куценка не змусила чекати на себе і «спростувала» нові заяви Сакварелідзе.

Паралельно із цим у ГПУ придумали ще один план, як позбутися грузинського реформатора. У березні Генпрокуратура анонсувала відкриття справи для перевірки факту нібито «розкрадання» виділених США коштів на роботу заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе з реформування органів прокуратури. За словами «голосу Шокіна» того ж Куценка, спочатку «пропали» 200 тисяч доларів, а потім ще 2 млн. Ці слова підтримали регіональні прокурори, які підписалися за відставку Сакварелідзе. Не пройшло й дня, як «відомі» нардепи (Голубов, Дейдей, Ківалов, Урбанський, Пресман, Гуляєв, Унгурян, Барвіненко) також закликали Шокіна звільнити грузинського реформатора за нібито «розкрадання» коштів. Втім, Сакварелідзе та особисто посол США в України Джеффрі Пайєтт пояснили Генпрокуратурі, що Америка напряму не видає коштів комусь особисто, а робить це через тендери. Пізніше ще один із заступників Шокіна, а саме Юрій Столярчук, взагалі допустив можливість допитати Пайєтта, який взагалі-то має дипломатичний імунітет. Таким чином, заяви Генпрокуратури є повною нісенітницею та означає тільки одне — повна некомпетентність керівництва.

Обидва табори продовжили вести інформаційну війну: Генпрокуратура стверджувала, що ніяких звільнень немає, а Сакварелідзе навпаки — що звільнення є, так само як і те, що проти його команди ведуться слідчі дії. Грузинський заступник генпрокурора скликав мітинг на підтримку працівників Генінспеції 25 березня під будівлею ГПУ. Участь в мітингу прийняв і особисто Сакварелідзе, а також низка нардепів, які підтримували грузинського реформатора протягом всього цього часу (Лещенко, Найєм та інші). Мітингувальники вимагали звільнення генпрокурора та зупинити «репресії» проти працівників Геніснпекції.

Мітинг не дав результатів, втім 28 березня відбувся ще один, але цього разу під Адміністрацією Президента. Людей побільшало, а до вимог додалося прозоре призначення очільника ГПУ через конкурс на посаду. Петра Порошенка не було в місті, він перебував з візитом у Краматорську. Черговий мітинг завершився, а вже цього вечора представники «БПП» таки домовилися про відставку Шокіна, за яку голосували вже сьогодні, 29 березня.

Здавалося, що все. Війна закінчена, а радянський юрист, Віктор Шокін нарешті піде. Але очільник ГПУ вирішив піти гучно грюкнувши дверима і залишив за собою останнє слово. Зранку Україна дізналася, що відсьогодні заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе звільнений з обох посад, у тому числі, з посади прокурора Одеської області, нібито за порушення закону «Про прокуратуру», згідно якого прокурор має бути аполітичним і не брати участь в різного роду акцій протесту та мітингах. Керівництво Генпрокуратури саме змусило Сакварелідзе порушити правила, а після — просто позбавилось від нього.

Після такої новини заяви американських та західних чиновників знову з’явилися на їхніх сторінках в соцмережах. Депутат Європейського парламенту та голова «Альянсу зелених» Ребекка Гармс назвала таке рішення Віктора Шокіна «божевіллям».

«Божевілля. Віктор Шокін має піти. Верховна Рада повинна ухвалити відповідне рішення. Реформа прокуратури має стати пріоритетною», — написала вона у Twitter.