7 липня у Верховній Раді України перше читання пройшов законопроект з достатньо безневинною назвою «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо врегулювання окремих питань проходження державної служби» під номером 4370-1. Його ухвалення у першому читанні пройшло відносно тихо (голосами «Блоку Петра Порошенка»,«Народного фронту» та… «Опозиційного блоку») і це не дивно, бо його авторами є представник Президента в парламенті, народний депутат від БПП Артур Герасимов та нардеп від НФ Андрій Река. І от, після того, як проект був внесений до порядку денного на 22 вересня, експерти «Реанімаційного пакету реформ» забили на сполох, вказуючи на загрозу узурпації влади Президентом у разі ухвалення цього проекту вже у другому читанні.

Отже, що ж у тексті законопроекту викликало заперечення?

Законопроект присвячений порядку призначення голів місцевих державних адміністрацій (МДА). На сьогодні він виглядає таким чином. Голови МДА призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету міністрів. Це норма Конституції України, яка дублюється і Законом України «Про державну службу». Наче все просто. Кабмін подає кандидатури – Президент їх призначає. Чорт, як завжди, ховається в деталях, і саме ці деталі пропонується змінити.

Справа у тому, що відповідно до чинної редакції Закону України «Про державну службу» до Кабміну пропозиції щодо кандидатів на посади голів МДА вносить Комісія з питань вищого корпусу державної служби за результатами конкурсного відбору. Комісія – це постійно діючий орган, що утворюється Кабміном та складається з представників, висунутих Радою, Президентом, Кабміном, Національним агентством з питань державної служби, Національним агентством з питань запобігання корупції, Державною судовою адміністрацією, профспілками, об’єднаннями роботодавців, громадськими об’єднаннями, навчальними закладами та науковими установами. Іншими словами, склад Комісії має (принаймні теоретично) збалансувати інтереси різних органів державної влади та громадянського суспільства. При цьому, Комісія проводить конкурсний відбір не лише кандидатів на посади голів МДА, а й на інші посади державної служби категорії «А» (наприклад, керівники центральних органів виконавчої влади за винятком міністерств).

Законопроект пропонує «вивести» керівників МДА з відання Комісії. Для цього їх «знижують» до категорії «Б» та створюють новий орган – комісію з питань державної служби голів МДА. І тут починається найцікавіше. Цю комісію (назвемо її Комісія № 2) утворює Президент. Одноосібно, хоча для збереження формальностей все ж третину її складу дозволили пропонувати Кабміну. Положення про Комісію № 2 затверджує теж Глава держави. Все сам, все сам. Іншим словами, пропонується така елегантна схема:

  • Президент призначає людей
  • які пропонуватимуть Кабміну
  • за правилами, визначеними Президентом
  • кого запропонувати Президенту
  • для призначення на посади голів МДА
  • ????????
  • PROFIT президентська вертикаль.

Більше того, встановлюється, що оцінювання результатів службової діяльності голів МДА здійснює Президент України. Знову ж таки, Кабмін якось усувається від процесу.

І, вочевидь, щоб взагалі ні у кого не виникало сумнівів, чиїми людьми мають бути керівники на місцях, встановлюється, що вони призначаються на строк повноважень Президента. Так зручніше, вочевидь.

Таким чином, фактично закон не лише нівелює роль Кабміну при призначенні голів МДА, але й встановлює відносини прямого службового підпорядкування між Президентом і керівниками на місцях. Це, у свою чергу прямо суперечить Конституції (на що, до речі, вказують не лише представники РПР, але й Головне науково-експертне управління Апарату парламенту в своєму висновку), яка встановлює, що голови МДА при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом і Кабміном, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Підсумовуючи, можемо лише сподіватися, що Верховна Рада не піде встеленою старими граблями стежкою «міцної президентської вертикалі». Вже там були, нічого доброго там немає, ви ж самі пам’ятаєте.