Наша попередня стаття з цієї серії була присвячена темі міської землі. Контроль за землею, її виділенням –одна з основ влади міського голови Харкова Геннадія Кернеса. Але не єдина. Не менше значення має розподілення грошей з міської казни. Любов Кернеса до схем та бажання не втратити жодної можливості, проявили себе особливо яскраво саме в питанні контролю та розподілення коштів громади міста.

23 грудня 2015 року новообрана міська рада Харкова ухвалила бюджет на наступний 2016 рік. Незмінний головний бухгалтер міста Тетяна Таукешева доповіла, що доходи міста заплановані на рівні майже 8,5 мільярдів гривень. Ще ніколи за часи незалежності Харків не був таким багатим. Ще ніколи для міської влади не було стільки можливостей. Для будівництва доріг, висадження квітів, реконструкції будинків і будівництва спортивних майданчиків, звичайно. А, і зоопарку, найграндіознішого в Україні.

Усі дороги ведуть до Кернеса

Популярний американський серіал «Підпільна імперія» розповідає про казначея Атлантік-Сіті Еноха Томпсона. Контролюючи фінанси міста і його політичну та кримінальну еліти, він зумів стати наймогутнішою людиною у ньому часів сухого закону. У четвертій серії першого сезону, головний герой, так схожий на головного героя нашого проекту (крім своїх гарних рис), планує використати на свою користь гроші, що можна отримати за федеральною програмою будівництва доріг.

На відміну від героя серіалу, Геннадій Кернес не може розраховувати на гроші наддержави під будівництво харківських доріг. Але ті ресурси, що є у міському бюджеті, сьогодні і так є достатньо ласим шматком. За допомогою нього можна, як поповнити свої капітали, так і встановити вигідні зв’язки з іншими представниками еліт – місцевих і не тільки.

У 2016 році двома основними розпорядниками міських коштів на дорожні роботи – Департаментом будівництва та шляхового господарства та його Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції, що очолюються Володимиром Чумаковим – було розіграно на тендерах з ремонту дружньо-вуличної мережі міста близько півмільярда гривень. При цьому типи робіт, які мають бути виконані поділяються на три категорії: реконструкція, капітальний ремонт і поточний ремонт. Перші дві – найдорожчі. А, окрім того, ще є ремонт внутрішньоквартальних доріг.

Саме тендери на найдорожчі типи дорожніх робіт завжди виграють приватні компанії. Це могло бути логічно (сучасні технології, професійні робітники, нові машини зазвичай швидше з’являються у приватників), якби за дивним збігом обставин, ці фірми з року в рік не були одними й тими ж практично від самого початку правління Кернеса. Приватними підрядниками-монополістами харківської влади є Дорожньо-будівельна компанія «Уровень», «Паркінг+», «Вега-Буд» та «Спецбуд-3».

Імперія Кернеса Казна

Компанії, які заробляють на ремонті доріг

Чим же ці компанії так вміють переконувати тендерні комітети названих департаменту з управлінням, що ті віддають все саме їм? Чим вони причаровують своїх конкурентів, що ті так легко здаються, без всілякої боротьби? У нашій країні магічну силу мають імена, і імена, які стоять за цими компаніями справді виглядають переконливо.

Прочитавши біографію голови Департаменту будівництва і шляхового господарства  можна виявити, що Володимир Чумаков з 2007 по 2010 роки очолював «Паркінг+». Одночасно він був міським депутатом від «Партії регіонів». Саме звідти він потрапив на свою нинішню посаду, а його партнер у інших компаніях В’ячеслав Блінкін і досі присутній у переліку засновників фірми.

Але не ці люди є справжніми вигодоодержувачами. У той час як Володимир Чумаков збирався на держслужбу, у списку засновників сталися зміни, і на підтримку йому прийшла Галина Давидова. Ми її вже зустрічали і зв’язок Давидової з Кернесом безпосередній – її прізвище серед тих, яке зустрічається найчастіше серед засновників фірм, пов’язаних з НПК-Холдингом мера. Давидова також була серед засновників кооперативу, який отримав землю для Добкіна.  А в середині наступного, 2011, року до переліку засновників «Паркінгу+» приєднався і офшор із Віргінських островів «Валдхелм Трейдінг Корп». Вивчаючи т.зв. «панамські папери», Харківському антикорупційному центрові вдалося пов’язати цю компанію з менеджментом офшорів близьких до Дмитра Медвєдєва, а саме російських бізнесменів братів Зінгаревичів. Ці події призвели до появи депутатського запиту.

Однак це не єдина харківська фірма, серед засновників якої присутній цей офшор – він також пов’язаний із ТОВ «Санстріт», де директором була Ольга Солоп, зі все того ж НПК та з ТОВ «Харст». В останньому в якості співзасновників виступали Галина Давидова й компанія зі структури власників відомого харківського забудовника «МКДУ» Дмитра Кутового та Олександра Орлова. Навіщо харківському забудовнику потрібно було створювати спільне підприємство з офшором мера ми звичайно можемо лише здогадуватися. Так чи інакше, після початку скандалу фірми, де засновником був віргінський офшор, почали ліквідовувати. Всі крім одної – «Паркінг+», де його замінив офшор з Гонконгу. Занадто вже важливий актив.

ДБК «Уровень» можна сказати пощастило більше, бо батько-засновник останнім часом практично не цурається свого відношення до компанії. Точніше, до одного з її засновників – КУА «Фінекс-Капітал» Ігора Когута та Лади Крімерман. Саме від «Фінекс-Капітал» він отримав більше 11 млн. дивідендів, що задекларував у нещодавно оприлюдненій декларації. Другим засновником є Валерій Пєвнєв, нині депутат міської ради від партії «Відродження». Він походить із доволі відомої у місті родини «молодших партнерів» впливових осіб. Його батько Сергій Пєвнєв працював на добре знайомого Кернесу Олега Каратуманова, нині депутата облради і вихідця з міліцейської системи (його дядьком був перший завгосп Кучми генерал-полковник Юрій Дагаєв). А брат Олександр встиг побути прокурором центрального Дзержинського (нині Шевченківський) району міста і заступником прокурора Полтавської та Харківської областей. Цей успіх пов’язують через родинні зв’язки із заступником генерального прокурора часів Віктора Пшонки Григорієм Середою. Нагадаємо, що батьком останньої дружини Геннадія Кернеса теж є відомий прокурор.

Першу пару компаній можна вважати прикладом прямого контролю зі сторони Геннадія Кернеса. А ось дві інші, що також об’єднані між собою, є прикладом допуску представників міської еліти до хлібних сфер діяльності в обмін на послуги та плату. Компанія «Спецбуд-3» має довгу, ще радянську історію. Її чинний керівник Віталій Ганжа є класичним представником когорти червоних директорів, які приватизували радянські підприємства користуючись керівним становищем. Тому не є дивним його вміння підлаштовуватися під схеми будь-якої влади (колись він був одним із перших членів міської «Партії Регіонів», а нині – депутат міськради від партії «Відродження»).

Можемо припустити, що через це вміння саме під його контролем опинилася і компанія «Вега-Буд» – лідер за кількістю замовлень у цій парі. Формально вона зареєстрована на Сергія Колесника, чиє ім’я присутнє серед засновників «Спецбуд-3». До недавнього часу у списку засновників компанії зазначалася Оксана Віталіївна Ганжа, а її партнеркою була Лілія Михайлівна Золотарьова. Остання приводить нас до ще одного харківського «червоного директора», керівника «Південкабелю» і міського депутата від партії «Відродження» Михайла Золотарьова.

Попри всі гроші, що йдуть на рахунки чотирьох згаданих компаній, головним міським підрядником залишається комунальне підприємство «Шляхрембуд». Саме йому дістається левова частка всіх коштів, що громада Харкова виділяє на ремонт міських доріг. І саме воно відповідальне за всі поточні ремонти. Це дозволяє міській владі стверджувати, що система комунальних підприємств виконує свою роль і дозволяє залишати велику частину грошових ресурсів під контролем громади і надалі. На перший погляд це схоже на правду. Але що ми побачимо, якщо подивимося вдруге?

Насправді, історія «Шляхрембуду» – це також історія про те, як можна «висмоктувати» міські кошти, навіть формально віддаючи їх комунальному підприємству. Для виконання покладених на нього обов’язків підприємство теж вимушено щось купляти. Найчастіше – техніку, паливо, матеріали і… сіль. Саме її використовують для посипання доріг і тротуарів узимку. І на закупки солі щороку підприємство витрачає мільйони. Скажімо цього року компанія-щасливчик «Харківінвестсіль» отримана більше 11 млн. грн. від «Шляхрембуду» саме на такій закупівлі.

Основні кошти, які витрачає спеціалізоване комунальне підприємство, йдуть на закупівлі техніки. Головними постачальниками виступають дві компанії, які масово і постійно з 2010-11 років виграють тендери по всій країні – «Глобус-Авто» та «Констракшн Машинері». Ці дві компанії цікаві як загальноукраїнською любов’ю чиновників до них, так і своїми власниками. У першому випадку засновником за документами вважається Роман Шувалов. Але сама ж фірма пише на своєму сайті, що виконує замовлення («Глобус-Авто» займається збиранням зарубіжної техніки для чищення вулиць) на потужностях Одеського автоскладального заводу, який знаходиться під контролем одеського «регіонала» Олексія Горіна. Що стосується другої компанії, то всі її засновники – болгарські бізнесмени. Головою є також громадянин Болгарії Камен Нонєв. Цікаво, що філія цієї фірми у Криму перереєструвалася після окупації півострова за російським законодавством і продовжує вигравати тендери для підприємств під контролем РФ.

Судячи з об’ємів цих щорічних закупівель, парк «Шляхрембуду» вже міг би конкурувати з найбільшими українськими дорожньо-будівельними компаніями. Але не особливо конкурує. Можливо справа у тому, що технічні потужності двох головних харківських приватних конкурентів дивним чином співпадають зі шляхрембудівськими, і поповнюються практично одночасно. Джерела «Комірця» стверджують, що мова йде про такі ж самі схеми, які використовуються у випадку з технікою для прибирання сміття…

Чисте місто і нечисті руки

Історія «Шляхрембуду» є доволі типовою для комунальних підприємств міста, яке не стільки перетворилися на корупційні годівниці, скільки з самого початку біли створені для перерозподілу і контролю за грошовими ресурсами в різних сферах і на різних рівнях, аж до найнижчого. Як ми вже зазначали, при створені системи контролю над містом, Геннадій Кернес брав за приклад свій холдинг «НПК». Останній складався з великої кількості фірм із різними завданнями – від надання реальних послуг до виведення грошей, що дозволяло не втрачати жодної гривні прибутку.

Роман Нехорошков

Роман Нехорошков

Одним із найголовніших натхненників і виконавців схем із «реформування» міського господарства Харкова є Роман Нехорошков. Поряд із Геннадієм Кернером він доволі давно, і на початку 2000-х вони разом стояли у витоків створення скандального КП «Муніципальна парковка» – першого досвіду у сфері міського менеджменту «кернесівського» типу. Саме з Нехорошковим пов’язані ініціативи, які повністю змінили систему управління ЖКГ міста після приходу до влади команди Кернеса-Добкіна. Сьогодні він очолює Департамент житлового господарства, який (разом Департаментом комунального господарства, що після відставки незмінного Віктора Кітаніна очолив Олексій Богач, виходець зі славнозвісного КП «Жилкомсервіс») є основним розпорядником грошей, що йдуть на благоустрій міста, ремонт доріг, вивіз сміття, встановлення славнозвісних лавочок.

Саме у комунальній сфері діє найбільша кількість міських підприємств – від таких старих монополістів як «Харківські теплові мережі» до типових винаходів часів мерства Кернеса, як «Комплекс з вивозу побутових відходів». У такому великому місті на кшталт Харкова постійно необхідно щось ремонтувати, озеленювати, постачати і прибирати – поле для діяльності справді значне.

Харків часто займає одне з перших місць у різноманітних конкурсах з визначення найчистіших міст (зазвичай програючи лише Вінниці і ще декільком містам). Якщо спитати його мешканців або гостей про їхню особисту думку, то у більшості випадків вони погоджуються з цими рейтингами. Але джерелом чистоти є не тільки бажання мерії, щоб комунальні служби виконували свої обов’язки як треба. Справжнім мотиватором, насправді, є гроші. Про це знову яскраво свідчать дані «Вісника державних закупівель».

Тендери з прибирання міста від Департаменту найчастіше виграє знову ж спеціалізоване КП. Цього разу це вже згаданий «Комплекс з вивезення побутових відходів» («КВБО»). Але прибирати чомусь не хоче. І віддає свої обов’язки у субпідряд. Тендери ж самого комунального підприємства, за нашими підрахунками за останні два роки, майже у 100% випадків виграють лише дві компанії: «Системи прогресивної очистки», якщо мова йде про прибирання урн, та «Харків Екоресурс», якщо треба вивезти тверді побутові відходи.

komkernes

Компанії, що заробляють на благоустрої

«Системи прогресивної очистки» є спадкоємцем ліквідованої компанії-монополіста «СПО», що по’язують з головою Холодногірського району Максимом Мусєєвим (хоча, говорять, що кінцевим вигодоодержувачем все ж є сам мер). Власником «Харків Екоресурс» за офіційними даними є Олександр Бейніш. Ця фігура присутня майже всюди, коли мова йде про прибирання міста. Його ім’я можна знайти серед засновників компаній «Чистий дом» і «Чистий дом плюс», які завдяки міській владі перетворились на фактичних монополістів у сфері дератизації, відлову собак, санітарної обробки. Партнерами Бейніша у таких підприємствах виступають працівники комунальних підприємств міста (часто далеко не найбільшої величини) і згаданий на початку статті керівник шляхового департаменту Володимир Чумаков. Саме по собі це вже могло б багато про що сказати, але треба додати щоб співвласником однієї з його колишніх компаній, «Харків Жилсерсвіс 2009», опосередковано були Віктор Потанін та Ольга Кириллова – менеджери самого мера міста.

Завдяки двом справам, які минулого та цього року були розпочаті харківськими правоохоронцями (одна з них за зверненням «Центру протидії корупції»), ми можемо не тільки дізнатися звідки компанії, подібні до «Харків Екоресурс», беруть можливості для виконання таких значних зобов’язань перед містом, але й маємо унікальний шанс побачити відблиск типової схеми з виведення міських коштів в офіційних документах.

Ці справи стосуються махінацій із закупівлею техніки. Відповідно до документів, комунальними підприємствами «КВБО» та «Благоустрій» була закуплені машини для прибирання вулиць і вивозу сміття. При чому, КП «Благоустрій» закупило техніку у Автоскладального підприємства «Кобальт» (також один з основних постачальників «КВБО») за завищеною ціною, а різниця була виведена через фіктивні фірми. Машини в обох випадках була здані в довгострокову оренду тому самому «Харків Екоресурсу». «КВБО» передало техніку за ціною близько 3 тис. грн. за одиницю техніки на місяць. У цей же час «Харків Екоресурс» вивозить сміття за ціною від 55 до майже 70 грн. за кубометр.

Саме схожу схему згадували джерела «Комірця», говорячи про машини для ремонту доріг. Схожі схеми також використовують у інших комунальних підприємствах (так, КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство» закупило 8 одиниць техніки за завищеною ціною, яку ж відразу передало на зберігання постачальнику). На закупівлю комунальної техніки направляють великі гроші і ці кошти розподіляються серед невеликої кількості постійних постачальників. Одного з них, харківського автопостачальника «Спецтехніка» Олега Стецова (який під різними назвами де присутнє це слово, постійно виграє у тендерах комунальних підприємств, пов’язаних з Департаментом житлового господарства) наші джерела пов’язують з головою департаменту Романом Нехорошковим.

Сидіти тут може кожен

Лавки – ось що насправді прославило Харків на всю Україну. Історія із закупівлею лавок для нової станції метро за півмільйона у 2010 році була одним із найбільших тендерних скандалів. Справді дефіциту з місцями для відпочинку у Харкові загалом немає. Місто має завдячувати за це налагодженій мером схемі, яка веде від санітарної обрізки дерев, на яку виділяються мільйони до виправних колоній області.

Коли у 2010-11 після початку реконструкції парку Горького у ньому масово вирубали дерева, то екологів, які протестували проти цього, били тітушки. І робили це вони під мовчазним наглядом міліції, яку тоді у місті очолював Олександр Бараннік. Пізніше, журналісти телеканалу «СТБ» прослідкували хто і куди вивозить дерева, які, за запевненням міської влади, були ні на що не придатні. Їм вдалося дізнатися, що дерева везуть на підприємства «Кронекс-Україна» та Олексіївської виправної колонії. А вивозить їх ТПП «Ресурс».

Саме Олексіївська виправна колонія (а разом з нею ще деякі колонії) перетворилися на ексклюзивних постачальників лавок, урн та огорож для міста. ТПП «Ресурс» тепер регулярно отримує мільйонні замовлення на обрізку дерев у місті (а потім контракти на постачання деревини на різні підприємства, як приватні, так і державні). А «Кронекс-Україна» до недавнього часу було спільною власністю згаданого вще Олександра Баранніка та Андрія Щетиніна, харківського деревного магната і теж вихідця з правоохоронних органів.

Історія з деревами і лавками – черговий чудовий приклад, як Геннадій Кернес домагається того, щоб представники місцевої еліти фактично працювали на нього, поряд з його власними менеджерами та «смотрящімі». Іншим прикладом є масове встановлення спортивних та дитячих майданчиків.

Як і в інших випадках, тут фактично існує монополія декількох підрядників. Спортивні майданчики, що встановлюються за міські кошти на замовлення КП «Спорт для всіх» – парафія тепер вже колишнього віце-мера Олександра Попова. Одночасно він є власником великої мережі фітнес-центрів. За два роки на їхнє встановлення виділили біля півсотні мільйонів і основними виконавцями стали ФОП Пироженко Сергій Васильович та «Машстройсервіс». Перший був менеджером концерну «Сафарі» Попова, а «Машстройсервіс» належить Ігору Воробйову. За дивним збігом обставин, одна з дочок колишнього спортивного віце-мера Крістіна є також Воробйовою за чоловіком.

Тендери ж на встановлення повсюдних пластикових дитячих майданчиків завжди виграють дві фірми – «Ксіл-Україна» (чи то під своїм ім’ям, чи то під назвою «Інтера») та ТОВ «Дитячі та спортивні майданчики». Обидві компанії отримують державні замовлення по всій Україні і мають російських власників – ЗАО «Ксил» та концерн «Интер Атлетика», відповідно. Зліт обидвох почався за часів Януковича. При чому переможний шлях до державних замовлень другої компанії пов’язують з Іллєю Шевляком з «Пори» (звідки також скандально відомий Владислав Каськів). Треба зазначити, що харківську «Пору» очолював саме Олександр Попов.

Цікаво, що останнім часом до поліпшення спортивної інфраструктури міста долучилися і структури, які пов’язують з оточенням міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Мова йде про фірму «Рать», що пов’язана з Олександром Настенком. Останній не тільки є відомим у місті байкером, але й разом з Романом Дружбіним – партнером по добувному бізнесу кримінального авторитета Олександра Павлюченка, якого пов’язують із правою рукою Авакова нардепом Ігорем Котвіцьким.

Тривалий час загадкою для багатьох спостерігачів було те, чому колишній мер міста Володимир Шумілкін так легко здався і не продовжив боротьбу за крісло з Геннадієм Кернером, з яким мав конфлікт. Версій було чимало, починаючи з психологічної. Але один із варіантів відповіді може дати перелік закупівель, що здійснюють комунальні підприємства, тепер вже – пального. Одним із найуспішніших постачальників палива для міста є всього лише фізична особа-підприємець – Демченко Олександр Миколайович. Працює цей громадянин на компанію «Овіс», судячи з телефонів та сайту самої компанії. А «Овіс» своєю чергою належить саме Володимиру Шумілкіну та його сину Олександру.

Щоправда, за нашими даними, королями надвигідного ринку постачання пального для установ міста як і раніше є родина Добкіних. Саме з ними наші джерела пов’язують ще одного фаворита міської влади ТОВ «Вектор-Оіл», яке замінило «Галлон груп», головного паливного постачальника від Михайла Добкіна до 2014 року.

Шумілкін – не єдиний представник тієї частини міської еліти, яку вважають «не кернесівською», що отримує вигоду від співпраці з ним. Про власність родини Давтян посеред улюбленої іграшки Кернеса Парку Горького ми вже писали (до речі, у парку теж непогано заробляють пов’язані, як кажуть у місті, з Геннадієм Адольфовичем компанії «ГрандбудУкраїна» та «Альбу груп», де працюють одні й ті самі працівники). Серед тендерних фаворитів міської влади є й фірма, що пов’язана зі Станіславом Косіновим. Він представляє «Блок Петра Порошенка «Солідарність» у міськраді і претендує на посаду заступника головного аудитора держави. Мова йде про «Енергосервіс ПМК», засновником якої довгий час була мати політика. Спеціалізація компанії – ремонт кабельних мереж. «Південспецбуд» зятя Кушнарьова Олександра Кагановського заробляє на ремонтах, як і «Техекс-Буд», пов’язане з колишнім багаторічним головою «Харківобленерго» Сергієм Кириком.

Загалом, важко оглянути в рамках однієї статті всі схеми експлуатації міських фінансів, що були створені за часів правління містом Геннадієм Кернесом. Ми намагалися сконцентруватися лише на найбільших, хоча налагоджена система охоплює навіть найменші сфери – від висадження клумб в парках до створення проектів планів забудови новоприєднаних територій (тут першу скрипку грають головний архітектор Сергій Чечельницький та куратор кадастрових питань Андрій Стєпічев, чиїм фірмам «Ароф» та «Сатор» постійно дістаються мільйонні державні замовлення).  Як шестірні тут обертаються і «смотрящі» на посадах голів департаментів і комунальних установ, і корисні знайомства мера, і прості бізнесмени, що мають платити данину.

Але все ж ще одну частину цієї системи – транспорт – ми не можемо обійти нашою увагою. Саме транспорту та інфраструктурі буде присвячена наша наступна стаття, яка вийде у четвер 10 листопада.