У першій статті нашого спецпроекту ми похапцем описали наближене до мера Харкова Геннадія Кернеса коло осіб. Тепер настав час подивитись на їхню діяльність уважніше. На кожну сферу, кожен напрямок експлуатації міських ресурсів.

Першим з них, звичайно, є земля. Міські землі завжди були дорогим товаром, здатним створювати мільярдерів по світу навіть у наш постіндустріальний час. Тому не дивно, що одним із завдань Кернеса після приходу до влади, стало встановлення ефективного контролю за цим дорогим і обмеженим ресурсом.

Mastermind

25 сесія Харківської міської ради 5 скликання була, як завжди, доволі щедрою на «земельні» рішення. Але серед різноманітних надань і погоджень, з яких складалося рішення №266/08 від 10.08.2008 р., сховалися шість пунктів, які можна вважати початком нової сторінки земельних відносин у другому за розмірами місті України.

Пізніше схему, за якою того дня в приватних руках опиняться земельні ділянки загальною площею у 36 га, назвуть «кооперативною». Вона стане предметом журналістських розслідувань, передачу окремих ділянок (з роками їх стане дедалі більше) буде оскаржувати прокуратура (найчастіше безуспішно). Але зародиться вона саме тоді.

Свою назву ця схема, як легко здогадатися, отримала через спосіб, у який земельні ділянки (часто дуже великі – у десятки га і в дуже престижних місцях) будуть потрапляти до своїх перших приватних господарів. Потрапляти безкоштовно. Достатньо буде створити обслуговуючий кооператив з назвою, що складається зі слів «Житлово-будівельний кооператив» і бути «своєю людиною».  Після чого, міська влада підлаштує, в особливий спосіб, на вашу користь Житловий кодекс УРСР і виділить вам дорогоцінну міську землю за принципами повного альтруїзму. Надаючи можливість  робити з нею все, що заманеться.

До цього міська земля розподілялася серед потрібних людей двома основними способами: здача в оренду за вигідними ставками або передача у користування для обслуговування вже існуючих будівель (хоча б сараю). Але, очевидно, з точки зору окремих представників харківської еліти, навіть такі лояльні умови накладали на них непотрібні зобов’язання. І спершу нова схема дозволяла позбавитися від зобов’язань відносно вже відданих містом в оренду ділянок.

Всі першопрохідці – ОК «ЖБК «Вправний Господар», ОК «ЖБК «Еревія», ОК «ЖБК «Сонячне містечко», ОК «ЖБК «Наш Оберіг» – отримали землю за вже існуючими договорами оренди землі. А у компаній, які ними користувалися до цього, це право відібрали. Але не треба переживати за них, згадані компанії були зовсім не проти такого свавілля зі сторони міської влади. Чому? Вся справа у іменах і адресах.

«Вправний Господар» став щасливим власником двох ділянок між районом Олексіївка і селищем Мала Данилівка після двох підприємств – ПП «Союзбуддизайн Плюс» та ПП «Винав-Буд». Попередником «Еревії» на двох ділянках (6 і 3,6 га) у тих же місцях було ПП «Лайфдрім Констракшн». «Сонячному Містечку» ділянка на Помірках майже у 7 га дісталась після ПП «ТФ Гризайль». У чотирьох згаданих фірм різні засновники, майже різні юридичні адреси, два підприємства вже припинили існування, але є дещо що їх об’єднує – їхній керівник, мешканець Краматорська Велигоша Сергій Іванович. Лише «ЖБК Новий Оберіг» і ПП «Буд сервіс-2004», від якого цей кооператив отримав у спадок свою ділянку в 7,1 га зовсім в іншій частині міста, ніяк не пов’язані з паном Велигошею, але на те є свої причини.

До чого тут адреси? Для цього давайте подивимося на засновників і керівників трьох кооперативів. «Вправний Господар» був заснований Денисом Ігоровичом Аріхом, Дмитром Юрійовичом Певком і Босенко Оленою Семенівною (виконувала роль керівника), яку замінила Вікторія Дмитрівна Петрикіна. Дениса Аріха та Дмитра Певка можна зустріти і серед засновників «Еревії». Один Аріх є серед засновників «Сонячного Містечка» – Дмитро Володимирович, до якого приєдналися Мирослав Мирославович Балюк та Альберт Васильович Кононенко. Костянтин Валентинович Босенко, що зареєстрований за тією ж адресою, що Олена Босенко, був керівником останнього кооперативу у момент його заснування.

Аріх

Ігор Аріх (крайній зліва) супроводжує Геннадія Кернеса ти Михайла Добкіна під час отримання благодатного вогню

У «Вправного Господаря» і «Еревії» одна адреса реєстрації – вулиця Котлова, 216. За дивним збігом обставин саме за цією адресою були і є зареєстровані фірми «Союзбуддизайн Плюс» і «Лайфдрім Констракшн». І за ще одним дивним збігом обставин засновник «Винав-Буд» Олег Кочеров керував ліквідованою фірмою «Спаське», що перебувала за цією ж адресою. І знову спливає прізвище Аріх, бо саме на Котлова, 216 знаходиться серце бізнес-імперії Ігора Володимировича Аріха, батька Дениса Аріха і брата Дмитра Аріха, депутата міськради з 2010 року (спочатку від «Партії регіонів», а тепер від «Відродження»), відомого авто-дилера, бізнес якого працює навіть зараз у Криму. Саме він був родоначальником цієї чудової схеми, а всі згадані вище люди – це його родичі, співробітники, партнери (як наприклад Альберт Кононенко), підставні особи.

Справжній господар

Розмах діяльності Ігора Аріха не може не вражати. З 2008 р. створені його людьми кооперативи, частина з яких вже ліквідована, а землі розпродані, отримали за підрахунками Харківського антикорупційного центру 201 га. Для харків’ян звичайно особливо пам’ятним був розподіл земель Лісопарку, до якого долучилися «ЖБК «Олімпійський Темп», ЖБК «Колонтроповс», ЖБК «Ялинка, ЖБК «Легація» і т.д., що разом отримали до 100 га лісу. Але чи цей розмах був би можливий, якби схема не була затверджена самим Геннадієм Кернесом? І справді, фактично з самого початку його люди заходять у якості співзасновників до Архівських кооперативів, починають створювати свої. Точніше, знаючи про роль цих людей в оточені Геннадія Адольфовича, можна зі впевненістю казати, що це він сам почав створювати кооперативи та виділяти землю собі. Навіщо обмежуватися лише контролем і даниною?

Вже у 2008 році земельну ділянку площею більше гектара поблизу Журавлівського гідропарку у борі отримує ОК «ЖБК «Легенда» – перший повністю Кернесівський кооператив. Його адреса, Пушкінська, 54 – одна з найбільш пов’язаних з бізнесом харківського мера. Його засновники: Олександр Коровкін, Сергій Голубєв і Ольга Кириллова знаходяться серед найдовіреніших представників умовної групи «НПК», які є його і його сина формальними партнерами в різних компаніях, включно з «Націоналем».

Бір Журавлівського гідропарку на Салтівці взагалі став ласим шматком для Кернеса. Через два роки, за декілька місяців до того як він змінить Добкіна у мерському кріслі, міська рада виділяє ОК «ЖБК «Бархани» майже 70 га земель у тому ж районі. Потребуючими землі засновником знову став Олександр Коровкін, а з ним Андрій Шаптала та Олександр Тімій. Адреса теж прямо пов’язана з бізнесом мера – вулиця Квітки-Основ’яненка, 7.

Журавлівка

Журавлівський гідропарк

Люди Геннадія Кернера отримували землю навколо Журавлівського водосховища не тільки зі сторони славнозвісного району Салтівка. Так, у тому ж 2010 році, Харківська міська рада виділила більше 16 га землі двом кооперативам – «Шевченківський» та «Мілленіум» – по вулиці Шевченківській, за гіпермаркетом «Рим». У першому випадку засновниками були Андрій Шаптала, Людмила Биковцева та Віталій Печура. У другому – Олександр Коровкін, Олександр Тімій та Роман Биков. І якщо перший кооператив зберігає свою власність у 7 га до цих пір, то другому пощастило менше – у 2015 році прокуратурі майже вдалося повернути ділянки до комунальної власності (на заваді став Вищий господарський суд). Щоправда здивування як справа дійшла аж так далеко буде меншим, якщо взяти до уваги, що у 2015 році всі люди Кернера вийшли з числа членів кооперативу і їх замінили Артур Ганжерлі, Поліна Рудай та Євгенія Каркач.

Звичайно, відзначилися люди, що представляють інтереси Кернеса, і в одній з найскандальніших земельних справ Харкова останніх років – розподілі ділянок у Лісопарку. І мова не тільки про кооператив «Тріумф», на землях якого стоїть маєток Добкіних. ОК «ЖБК «Фортеця» у 2010 році отримало від міської влади 36,3 га землі у Помірках, самому серці Лісопарку. Адреса цього кооперативу (Котлова, 216) і присутність серед чинних засновників Сергія Велигоші могли б наштовхнути на думку, що землю отримав Ігор Аріх. Але достатньо подивитися на інші імена (Олександр Коровкін, Олександр Тімій, Ілля Співак) та на номер телефону, який збігається з номером компанії «НПК-Холдинг», щоб зрозуміти хто тут головний.

Загалом, за час дії «кооперативної схеми» об’єднання, членами яких були люди харківського мера, безкоштовно отримали у власність близько 280 га цінних земель. Частина (мізерна) була повернута міській громаді, частина – продана або передана іншим власникам, але все ж найласіші шматки залишаються в руках Кернеса. Звичайно ж, «кооперативна схема» була не єдиним джерелом отримання кернесівськими структурами землі. Вони продовжували використовувати і старі методи – розширення ділянок під приводом необхідності обслуговування споруд або оренди за заниженою ціною. Але все ж сам спосіб через створення «обслуговуючих кооперативів» став основним в останні 7 років.

З думками про молодь

На одній із найвідоміших картин, що коли-небудь була намальована радянським художником, можна побачити як пара молодих іде на глядача дощатим настилом серед багнюки і труб, а в них за спинами ростуть взнавано радянські на вигляд щойно зведені будівлі. Картина має назву «Весілля на завтрашній вулиці», намальована Юрієм Пименовим і відображає віру радянських 60-х у майбутнє, виражене у новобудовах.

Очевидно, образи цієї картини все ще гріють серце і керівників (вони ж власники) двох найбільших будівельних компаній Харкова, які також ведуть свою історію десь із тих часів: «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2». Особливо два моменти на картині – архітектура та масовість новобудов, яку ці компанії дбайливо зберігають до сьогоднішнього дня, і молодь. Щоправда природа любові до останньої трохи змінилася з радянських часів.

«Житлобуд-1» та «Житлобуд-2» полюбляють зазначати, що вони будують доступне житло в тому числі для молодих сімей. Але все ж головний зиск, який цим компаніям приносить молодь, трохи іншого ґатунку – земля. За правління Кернеса (чи то у якості секретаря міськради, чи то якості мера) обидва будівельні трести перетворилися на майже монополістів отримання землі під будівництво та є серед найголовніших бенефіціарів «кооперативної» схеми. Особливістю схем, що їх використовують будівельники, є широке залучення до створення «обслуговуючих кооперативів» мешканців гуртожитків. Якщо просто дивитися на перелік засновників і не знати, що за цим стоїть, то можна подумати, що у Харкові скоро не залишиться гуртожитків, а всі їхні мешканці будуть мати власне житло.

Головними отримувачами землі для «Житлобуду-1» виступають 5 кооперативів, на яких приходиться більше сотні гектарів міських земель: «СІТІ Житлобуд-1», «Перемога 2015», «Левада 2015», «Рост», «Житлобуд-1». Всі вони, крім останнього, зареєстровані за тією ж самою адресою, що і будівельна компанія, по вул. Алчевських, 43. І більша частина засновників кожного з них проживають в одному гуртожитку по вул. Циліноградській, 42 (район Олексіївка). Добре, що хоч у різних кімнатах. Треба відзначити, що власники «Житлобуду-1» не завжди так ховалися за спинами мешканців гуртожитків: до недавнього часу засновником «ЖБК «Житлобуд-1» був сам власник компанії Олександр Харченко.

Харченко

Голова «Трест Житлобуд-1» Олександр Харченко (біля М. Добкіна) під час відвідин митрополитом Київським УПЦ (МП) Онуфрієм храму Жон-Мироносиць у центрі міста, збудованого його компанією

Люди, які допомагають «Житлобуду-2», у більшості своїй мешкають у гуртожитку в іншій частині міста, по вул. Богдана Хмельницького, 12. Саме там можна зустріти засновників кооперативу «Меридіан Плюс», а також двох компаній ТОВ «Служба житлово-експлуатаційних послуг» і ТОВ «Служба житлово-комунального господарства», яким міськрада щедро виділяє землю, а потім на ній ростуть будинки «Житлобуду-2».

Студентів полюбляє і новий фаворит міської влади на будівельному ринку – компанія «Воробйові гори». Вона теж позиціонує себе як забудовника, що спеціалізується на доступному житлі. До недавнього часу улюбленою схемою отримання землі було обслуговування існуючих будівель із подальшою зміною призначення ділянки. Але власники забудовника вочевидь вирішили, що настав час зі сторони молоді відплатити за «гостинки» не тільки грошима за них, але й допомогою в отриманні землі. Студенти і мешканці гуртожитку НЮУ ім. Ярослава Мудрого заснували «ЖБК «Магнат», що отримав майже 4 га земель поблизу вул. Клочківської і тепер «Воробйові гори» починають там будівництво ЖК «Золоті ключі».

Але не всіх забудовників цікавить молодь у будь-якій якості. А земля, що її бере собі сам Кернес надто дорога для того, щоб на ній будувати трохи модернізовані гуртожитки. Тут і сходяться інтереси мера та одного з найвідоміших забудовників міста, Анатолія Денисенка, власника «Авантажу» і ще деякої кількості будівельних фірм. Саме йому, а не комусь іншому Геннадій Адольфович довіряє будівництво на своїх елітних землях, що фактично перетворює житлові комплекси у їхній спільний бізнес. Одна з компаній Денисенка, ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна», цього року починає будувати на землях біля Журавлівського водосховища, що були передані у власність «Барханів», «Легенди», а також на ділянці на розі Сумської та Динамівської, що належить «ЖБК «Сапасан».

Не відмовляється Анатолій Денисенко і від можливості отримати земельні ділянки безкоштовно для себе. Наприклад, «ЖБК «Авантаж» (засновники: Інга Білоус, Олександр Лебідь, Олександр Сенякін), що складається з осіб, чиї імена можна зустріти серед менеджерів інших компаній афілійованих з «Авантажем» Денисенка, а телефон пов’язаний з офісом компанії на вул. Культури, 20-в у ЖК «Авантаж», отримало безкоштовно свої перші ділянки ще осінню 2008 року і з того часу розширило угіддя до 80 га. До того, ЖБК (що має доволі давню історію) отримувало землю за традиційною схемою оренди.

Розподіляй і володарюй

Бонусом контролю за міської землею для Кернеса є не тільки можливість отримувати великі доходи, але й обростати потрібними зв’язками та тримати на відстані протягнутої руки міську еліту. Кожен великий бізнес у місті має справу з землею і щоб її отримати власник має домовитися з міською владою. Багато депутатів, суддів або прокурорів хотіли б мати гарний будинок серед лісу прямо у межах міста.

Якщо повернутись до першого рішення міськради, яким була ініційована кооперативна схема, то ми згадаємо, що крім назв пов’язаних з Ігорем Аріхом там було ще один ОК «ЖБК «Наш Оберіг», що отримав 7 га землі. Серед переліку його засновників цікаві два імені дончан з київською пропискою – Олега Кравчуновського та Володимира Климця. Першого пов’язують зі славнозвісним Миколую Присяжнюком, а другий є юним сином екс-нардепа і горілчаного олігарха Павла Климця.

Це був перший, але далеко не останній приклад, коли представники еліт отримували таким чином землю від Геннадія Адольфовича. Так, наближені до нардепа багатьох скликань Анатолія Гіршфельда особи заснували «ЖБК «Миг» і отримали 9,8 га землі на пр. Академіка Курчатова. «ЖБК «Ермітаж», нині ліквідоване, що отримало 0,14 га на Клочківській має серед своїх засновників Олександра Сінчука, сина колишнього обласного прокурора Василя Сінчука. Представники суддівської династії Курило – Олександр та Тетяна – серед засновників ЖБК «КІМ», що безкоштовно отримало 1,6 га на вул. Заводу Комсомолець. Першого можна зустріти і серед засновників «ЖБК «ОРІС», якому була виділена ділянка 1,4 га у дуже престижному місці на пр. Леніна (тепер Науки), поблизу готелю «Мир». Інша суддівська династія, Кухар, отримала ділянку по вулиці Мінській через кооператив «Престиж».

Деякі представники харківської еліти мабуть ще тільки чекають на свою земельну частку за чудовою схемою. Наприклад, державному реєстру відомо про існування не так вже давно створеного «ЖБК «Троян». Ніхто не здивується побачити адресу Котлова, 216 і ім’я керівника – Ігор Аріх. Але цікавими є імена його партнерів: це Станіслав Косінов, депутат міськради від президентської політ сили, та його дружина Оксана Тацій, дочка члена виконкому, ректора НЮУ ім. Ярослава Мудрого Василя Тація.

Матеріал за темою:

Правда Косінов – не єдиний представник «Солідарності», що має види на міську землю (хоч у його випадку поки не реалізовані, на відміну від області). Найбагатший представник президентської сили і місті Олександр Давтян вимушений задовольнятися більш застарілими схемами, видно складні стосунки з Геннадієм Кернером все ще даються у знаки. Правда завдяки цим схемам, структурам, що з ним пов’язані («Рекламне Агентство АТН» та ТОВ «Регіон капітал інвест»), вдалося отримати приміщення і пів гектара землі в улюбленій іграшці мера – Центральному парку культури і відпочинку.

А серед засновників славнозвісного «ЖБК «Ялинка», яке володіє десятками га земель у Лісопарку тепер можна зустріти Світлану Кривобок, доньку Володимира Кривобока. Останній, відомий як колишній прокурор Харківської, Полтавської та Сумської областей, тепер радить новій обласній владі як боротися з корупцією у складі Регіонального антикорупційного комітету.

Звичайно нерухомості під контролем Кернеса набагато більше (достатньо згадати такі відомі у місті будівлі, як офіс Партії Регіонів на вул. Скрипника, або Дім Сурукчі на Садовій, що належать структурам мера), і його землі не тільки у межах Харкова. Та докладним описом його нерухомого майна мають займатися не журналісти.

Але землі – не єдиний важливий ресурс Харкова. Не менш важливими є гроші громади. Особливо зараз, коли міські бюджети справді помітно збільшилися. Наступного четверга, 3 листопада, вийде третя стаття нашого спецпроекту, яка буде присвячена тому, хто ж їх отримує під пильним наглядом Геннадія Адольфовича Кернеса. Спойлер: це далеко не тільки бюджетники.