28 квітня 2016 року, Національна асамблея Французької Республіки проголосувала за резолюцію щодо зняття санкції, накладених на Росію Європейським Союзом.

Приводу для особливого хвилювання поки що немає – резолюція не є обов’язковим до виконання документом, а лише містить ряд закликів до уряду Франції, а саме:

  • почати переговори щодо якнайшвидшого зняття політичних санкцій проти Росії;
  • вжити заходів щодо зняття економічних обмежень та санкцій, накладених на Російську Федерацію Європейським Союзом;
  • відкрити двосторонні франко-російські переговори щодо зняття санітарних ембарго;
  • зняти санкції проти російських парламентарів.
Національна асамблея Франції

Національна асамблея Франції

Цікавою деталлю є те, хто саме голосував за цю резолюцію. Ми вже писали про особливості регламенту французького парламенту, які дозволяють приймати рішення відносно невеликій кількості депутатів. Відповідно, при конституційному складі нижньої палати у 577 депутатів, у голосуванні брав участь аж 101 парламентар, з яких «за» висловились 55 і цього було достатньо, щоб резолюцію ухвалили.

Матеріал за темою:

Не стало несподіванкою голосування за проект резолюції, наприклад, депутата від Національного фронту Маріон Марешаль-Лє Пен, племінниці лідерки цього дружнього путінській Росії руху Марін Лє Пен. Та прийняття резолюції забезпечили зовсім не голоси крайньоправих, яких у парламенті поки що зовсім мало.

Левова частка голосів за резолюцію надійшла від партії «Республіканці», яку очолює колишній президент Франції Ніколя Саркозі. 45 присутніх депутатів від неї (в цілому вона включає 196 депутатів) підтримали резолюцію. При цьому, голосували передусім депутати, які входять до «групи Саркозі» у парламенті: колишній прем’єр-міністр Франції за президентства Саркозі Франсуа Фійон, члени його уряду й нині депутати — П’єр Леллюш, Патрік Етцель, Олів’є Марле, тогочасний голова Національної Асамблеї Бернар Аккойє, багаторічний віце-президент палати Марк Лефур, колишній голова ПА ПАРЄ Жан-Клод Міньйон, заступник голови комітету у закордонних справах Аксель Понятовський та інші. Навіть автором резолюції став колишній урядовець в уряді Фійона — Т’єрі Маріані, що запам’ятався українцям відвіданням окупованого Криму.

Натомість, група соціалістів у парламенті, що включає і соціалістичну партію нинішнього президента Франсуа Олланда, переважно голосувала проти проекту резолюції (лише два депутати з цієї групи дали голоси «за»).

Які висновки слід зробити з цього голосування? Повторимось, що прийняття цієї резолюції не означає автоматичної відмови від антиросійських санкцій. Тим більше, що позиція проурядових сил, очолюваних соцпартією, продемонстрована достатньо чітко.

Разом з цим, повністю ігнорувати голосування теж не можна. Не повинен вводити в оману той факт, що резолюцію підтримало менш ніж 10 % від загальної чисельності народних обранців: французький парламент в принципі рідко багатолюдний, і подібні голосування — радше норма, ніж виключення.

В цілому, голосування вкотре демонструє, що до друзів Путіна у Франції належить не лише праворадикальний Національний фронт, який стрімко набирає популярність на хвилі негараздів ЄС та міграційної кризи, але й багато впливових представників найбільшої правоцентристської партії Франції, «Республіканці», що під різними назвами керувала країною більшу частину історії П’ятої республіки. Тому, хоча резолюція не є приводом для паніки, вона є тривожним дзвіночком, як для України, так і для Європейського Союзу, одностайність держав-членів якого щодо обраного зовнішньополітичного курсу вчергове ставиться під сумнів.