22 червня до Києва прибула офіційний уповноважений Державного департаменту США у справах Європи та Євразії, помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд. Метою її візиту називають різні питання – від реформ до реалізації Мінських угод. Хочеться нагадати, що минулого разу Нуланд приїхала «напередодні» обміну Надії Савченко на двох російських спецпризначенців – Александрова та Єрофеєва. Цілком зрозуміло, що цей обмін тісно пов’язаний із візитом помічниці держсекретаря, яка спочатку відвідала Київ, а потім полетіла до Москви.

З інформації джерел, наближених до Адміністрації Президента України, стало відомо, що Вікторія Нуланд обговорювала старт процесу обміну полоненими між Росією та Україною, а також новий етап припинення вогню. Попередньої датою обміну називали 22 травня, а новий етап режиму «тиші» готувався на 18 травня. Втім, замість «тиші» українські військові відчули на собі обстріли бойовиків з артилерії та великокаліберних мінометів. Здавалося, що обміну не буде.

Чи то це було піар-ходом Президента України, чи то цілковитою випадковістю, але днем обміну стало 25 травня – друга річниця перемоги Порошенка на президентських виборах. Інформація про обмін з’явилася в ЗМІ. Тоді ні українські чиновники, ні правоохоронці не коментували цю інформацію. Завдяки Flightradar24 вдалося встановити, що український урядовий літак вилетів з Києва та поруч з Ростовом-на-Дону пропав з радарів. Цей факт сам створював нові питання, але для деяких журналістів ця інформація стала достатнім підтвердженням обміну Савченко. Пізніше, на екрані цього ж радару журналісти помітили російські урядовий літак, який перетнув український повітряний простір і сів на гостомельському летовищі. Через годину після посадки цей літак полетів назад, забравши із собою російських ГРУшників Александрова та Єрофеєва. А вся Україна у той же час чекала на повернення Надії додому і це сталося.

Цим процес імплементації Мінських домовленостей був у черговий раз запущений після довгої паузи, але режиму припинення вогню на Донбасі проросійські бойовики не дотримувалися. Українська армія зазнала значних втрат за невеликий проміжок часу. Але, попри ескалацію конфлікту, 14 червня завдяки пильності та джерелам ЗМІ вдалося дізнатися про черговий обмін – українців Юрія Солошенка та Геннадія Афанасьєва на інших українців, причетних до створення «Бесарабської народної республіки» Олени Гліщинської та Віталія Діденка. Цей обмін був несподіванкою для багатьох, бо всі чекали обміну Солошенка та Афанасьєва на двох росіян, які причетні до подій другого травня в Одесі – Мефьодова та Сакаулова. Але, чи то через відсутність домовленості, чи то через юридичні моменти (на той момент рішення суду щодо них не було винесено) предметом обміну стали інші особи.

Матеріал за темою:

І ось, 22 червня Вікторія Нуланд вчергове прилетіла до Києва для обговорення імплементації Мінських домовленостей та інших питань. Є підстави вважати, що цей візит стане ще одним поштовхом у реалізації Мінську. Цілком випадково, саме 22 червня розглядалася апеляція росіянина Мефьодова. Втім, Апеляційний суд Одеської області відхилив апеляцію його адвоката про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт, залишивши Мефьодова за ґратами до 26 липня. У Києві пані Нуланд, яку супроводжували високопосадові представники Ради нацбезпеки США, провела зустрічі з усіма головними дійовими особами українського політикуму, що так чи інакше відповідальні за імплементацію «мінського процесу» в Україні – із Президентом (ця зустріч не підтверджувалась АП до останнього моменту), відповідальним за зовнішню політику в АП Констянтином Єлісєєвим та міністром закордонних справ Клімкіним. Звичайно була зустріч і зі спікером парламенту Андрієм Парубієм – так чи інакше саме за Верховною Радою останнє слово у справі ухвалення законів, що можуть бути потрібними.

Після візиту до Києва, Нуланд вилетіла до Москви, де у неї заплановане побачення як мінімум з помічником президента Росії Владиславом Сурковим. Враховуючи, що раніше Віктор Медведчук, який бере участь в перемовинах щодо обміну полоненими, домовлявся з російської владою обміняти українців Олега Сенцова та Олександра Кольченка на російських фігурантів «справи другого травня» в Одесі, вже згаданих Мефьодова та Сакаулова, то ймовірно обмін має статися саме після цих переговорів Нуланд з Сурковим.

Навряд помічниці держсекретаря США вдасться досягти якихось результатів у питанні місцевих виборів в ОРДіЛО. Хоча відомо, що пані Нуланд розглядає «мінський процес» як гарний поштовх для кар’єрного росту в ймовірній майбутній адміністрації президента Клінтон: слід нагадати, що незабаром відбудеться зустріч «нормандської четвірки», до якої цього разу мають намір долучитися і Сполучені Штаті Америки. Швидше за все, саме на цій зустрічі буде обговорюватися концепція виборів та можливе направлення поліцейської місії ОБСЄ для їх убезпечення. Треба зазначити, що участь США у переговорах була бажанням України вже тривалий час, але воно не мало змоги реалізуватись через позицію Німеччини.

Матеріал за темою:

Не будемо гадати якими ж будуть результати цих вояжів американського дипломата та почекаємо зустрічі. Замість здогадок, краще будемо сподіватися, що наші хлопці Сенцов та Кольченко повернуться додому вже цього місяця. Але є й очевидне – без сторонніх спонукань гравці не палають бажанням виконувати навіть початкові пункти Мінську. Росія не дуже квапиться з передачею в’язнів і справжнім припиненням вогню, а Україна не вважає, що у нинішніх умовах в її інтересах вибори на окупованих територіях. Так пані Нуланд перетворюється у практично єдиний двигун, що змушує працювати Мінські домовленості хоч якось. Отже, ми її побачимо тут ще не раз. Можливо і для констатації «смерті» Мінську.