Двох хорових композиторів із Київщини Олександа Кошиця та Кирила Стеценка поєднувало багато що – походження, освіта, любов до української народної музики. Народився Кошиць у селі Ромашки нинішнього Миронівського району, 30 серпня 1875 р. Приналежність до священицької родини визначила освітній шлях майбутнього композитора – спочатку бурса, а потім і Київська духовна академія (практично одночасно зі Стеценком), яку він закінчив у 1901 р. Але замість духовної кар’єри Олександр Кошиць обирає педагогічну й їде вчителювати до Ставрополя.

Саме на Північному Кавказі його 1903 року застав лист від Миколи Лисенка, що мав значний вплив на його подальшу долю. Батько-засновник української академічної музики просив його зайнятися збиранням народних пісень у середовищі кубанських козаків. Завдяки підтримці отамана Якова Малами місія була досить успішною, її результатом стало видання збірки 500 українських кубанських пісень.

До Києва він повертається вже доволі знаним і одразу отримує місце викладача по хоровому класу в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка, де одночасно навчається сам композиції. З 1909 р. також почав керувати хором Київського університету, вивозячи його на успішні гастролі по імперії. Любов до університетського хору Кошиць зберіг на все життя. У 1911 р. він залишає школу Лисенка заради Імператорського музичного училища та Українського театру Садовського. У 1916 він стає диригентом Київської опери.

koshic

Із проголошенням УНР Олександр Кошиць стає державним службовцем, обіймаючи посаду головного музичного чиновника молодої української держави. Цей час позначений особливо тісним співробітництвом Кошиця та Кирила Стеценка. Після проголошення Директорії, завдяки підтримці Симона Петлюри, на основі народного хору Стеценка, вони разом створюють Республіканську капелу. Її диригентом і стає Олександр Кошиць.

Практично відразу після створення капела відправляється у світове турне. Спочатку Європою, а потім і Америкою. В останній і застає співаків та їхнього керівника звістка про падіння УНР. Вони ухвалюють рішення залишитися в США, де продовжують успішно виступати, даючи концерти не тільки у Сполучених Штатах, але й в інших країнах діаспори. Саме під час одного з таких виступів, як кажуть, Джордж Гершвін почув його обробку композиції Василя Барвінського для пісні «Ой ходить сон коло вікон», що надихнула американського композитора на створення відомої арії «Summertime».

В еміграції Кошиць присвятив себе збереженню української музичної спадщини та створенню найвідомішого діаспорянського хору, який пізніше буде носити його імя – Хору ім. Олександа Кошиця. Помер у вересні 1944 р. у Вінніпезі, де тоді за підтримки канадської діаспори базувався його хор.

Серед багатьох хорових творів Олександа Кошиця є й доволі відомі колядки. Мабуть найчастіше серед них виконуються «Діва Сина породила», «Янголи в небі» та «Дивная новина». Та вони далеко не єдині: можна згадати різдвяні пісні «Бог предвічний», «Ой дивнеє народженя», «Що то за предиво». Звичайно ж колядки свого засновника і керівника у першу чергу виконував та записував Хор ім. Олександра Клшиця.