14 липня 2016 року Верховна Рада України із (не)великим запізненням ухвалила низку постанов щодо перейменування населених пунктів та районів на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Ми вирішили підбити проміжні підсумки декомунізації назв населених пунктів. Поряд із невеликим коригуванням помилок, що закралися до постанови щодо перейменування населених пунктів на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини, та залишковими перейменуваннями у Харківській, Одеській та Миколаївській областях, сьогодні перейменовується другий (після Дніпра, перейменованого в рамках найбільш декомунізаційного 19 травня) обласний центр – Кіровоград.

Усього в Україні на сьогодні перейменовано 1001 населений пункт, з них – 32 міста. Своєрідним рекордсменом є Івано-Франківська область – це єдина область, в якій в рамках декомунізації не була змінена назва жодного населеного пункту. Натомість, найбільше назв довелося змінювати у Харківській області (104 населених пункти). Свої назви змінили 25 районів.

Вінницька область – перейменовано 2 селища і 26 сіл.

Волинська область – перейменовано 1 селище міського типу та 26 сіл.

Дніпропетровська область – перейменовано 3 міста:

місто Дніпропетровськ – місто Дніпро;

місто Дніпродзержинськ – місто Кам’янське;

місто Орджонікідзе – місто Покров.

Окрім цього, перейменовано 5 селищ міського типу, 8 селищ та 83 сіл. Дніпропетровський район отримав назву Дніпровський. Назва самої області затверджена Конституцією України, тому область може бути перейменована лише після внесення змін до Основного Закону.

Донецька область – на вільній території перейменовано 6 міст:

місто Артемівськ – місто Бахмут;

місто Дзержинськ – місто Торецьк;

місто Красний Лиман – місто Лиман;

місто Димитров –місто Мирноград;

місто Красноармійськ – місто Покровськ;

місто Артемове – місто Залізне.

Перейменовано 5 селищ міського типу, 11 селищ і 42 села. Також на вільній території з’явились Бахмутський (колишній Артемівський), Нікольський (колишній Володарський), Покровський (колишній Красноармійський), Лиманський (колишній Краснолиманський) та Мангушський (колишній Першотравневий) райони.

На тимчасово окупованій частині Донецької області перейменовано 4 міста:

місто Юнокомунарівськ – місто Бунге;

місто Кіровське – місто Хрестівка;

місто Комсомольське – місто Кальміуське;

місто Торез – місто Чистякове.

На тимчасово окупованих територіях перейменовано 6 селищ міського типу, 7 селищ і 21 село. Тельманівський район був перейменований на Бойківський.

Житомирська область – перейменовано 3 селища міського типу, 1 селище та 20 сіл. Замість Володарсько-Волинського та Червоноармійського районів з’явилися Хорошівський та Пулинський райони відповідно.

Закарпатська область – перейменовано 2 села.

Запорізька область – перейменовано 1 селище міського типу, 4 селища та 43 села. Куйбишевський район перейменований на Більмацький.

Київська область – перейменовано 38 сіл.

Кіровоградська область – місто Ульяновка перейменовано на місто Благовіщенське. Також, перейменовано 1 селище міського типу, 4 селища та 39 сіл. Ульяновський район разом зі своїм адміністративним центром отримав назву Благовіщенського. Змінив назву і адміністративний центр області, замість Кіровограда він називатиметься Кропивницький.

Луганська область – на вільній частині перейменовано 1 селище міського типу, 4 селища та 21 село. Значно більші масштаби перейменувань на тимчасово окупованій території. Тут нові назви отримали 8 міст:

місто Кіровськ – місто Голубівка;

місто Красний Луч – місто Хрустальний;

місто Вахрушеве – місто Боково-Хрустальне;

місто Петровське – місто Петрово-Красносілля;

місто Краснодон – місто Сорокине;

місто Артемівськ – місто Кипуче;

місто Свердловськ – місто Довжанськ;

місто Стаханов –місто Кадіївка;

місто Червонопартизанськ – місто Вознесенівка

Перейменовано 14 селищ міського типу, 6 селищ та 8 сіл. 2 райони змінили свої назви: Краснодонський район на Сорокинський і Свердловський район на Довжанський.

У Львівскій області перейменовано 2 села.

Миколаївська область – перейменовані 1 селище міського типу, 13 селищ, 36 сіл. Окрім цього, Жовтневий район змінив назву на Вітовський.

Одеська область – перейменовано два міста:

місто Іллічівськ – місто Чорноморськ;

місто Котовськ – місто Подільськ.

Окрім цього, перейменовано 3 селища міського типу, 3 селища і 56 сіл. Були перейменовані 4 райони області: Красноокнянський район на Окнянський, Фрунзівський – на Захарівський, Котовський – на Подільський, а Комінтернівський – на Лиманський

Полтавська область – змінили свої назви 2 міста:

місто Червонозаводське – місто Заводське;

місто Комсомольськ – місто Горішні Плавні.

Перейменовано 1 селище міського типу, 1 селище та 49 сіл.

Рівненська область – місто Кузнецовськ перейменовано на місто Вараш. Також перейменовано 4 села.

Сумська область – перейменовано 2 селища міського типу, 7 селищ та 35 сіл.

Тернопільська область– перейменоване 1 село.

Харківська область – перейменовано 3 селища міського типу, 28 селищ та 73 села.

Херсонська область – місту Цюрупинськ повернено давню назву, Олешки, відповідно, Цюрупинський район став Олешківським. Окрім цього, в області перейменовано 2 селища міського типу, 13 селищ та 23 села.

Хмельницька область – перейменовано 2 селища і 27 сіл.

Черкаська область – перейменовано 9 селищ і 10 сіл.

Чернівецька область – перейменоване 1 село.

Чернігівська область – місто Щорс отримало нову назву, Сновськ, а Щорський район став Сновським. Також були перейменовані 2 селища і 63 села.

У тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим місто Красноперекопськ став містом Яни Капу. Нові назви отримали 5 районів:

Кіровський район – Іслямтерецький район;

Красногвардійський район – Курманський район;

Красноперекопський район – Перекопський район;

Ленінський район – Єдикуйський район;

Совєтський район – Ічкінський район.

В автономній республіці також змінили назву 9 селищ міського типу, 2 селища та 57 сіл.

У тимчасово окупованому Севастополі перейменоване 1 село, підпорядковане міській раді.

Після перейменування Кіровограда відкривається шлях і до перейменування двох областей України – Дніпропетровської та Кіровоградської. На відміну від назв населених пунктів, назви областей закріплені в Конституції України, що зумовлює необхідність внесення чергових змін до неї. Досвід показує, що за бажання Верховна Рада спроможна це робити.

Підбиваючи проміжні підсумки декомунізації, можна стверджувати, що багато міст, селищ та сіл повернули свої історичні назви замість безликих «Жовтневих» та «Ленінських». Звичайно, іноді доводилося винаходити нові назви (як це сталося, наприклад, з Мирноградом на Донеччині), іноді брати назви поселень-попередників (як з Горішніми Плавнями), а у випадку Дніпра була взята народна назва. Не завжди процес перейменування проходив гладко – згадаймо ті ж таки Горішні Плавні або Кропивницький. І, звичайно, слід розуміти, що декомунізація назв – це лише перший і достатньо невеликий крок у подоланні негативного спадку СРСР. Однак цей крок був необхідний, а шлях подолає той, хто йде.