На тлі достатньо багатого на події квітня відносно непоміченою залишилася новина про вилучення з публічного реєстру близько 200 декларацій працівників прокуратури. А даремно, адже вона створює небезпечний прецедент. Чому? Давайте розберемося.

Пояснюючи свої дії, Національне агентство з питань запобігання корупції посилається на рішення заступника генерального прокурора – головного військового прокурора Анатолія Матіоса. Своєю чергою, його рішення начебто ґрунтується на положеннях статей 10, 13 та 14 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів».

Стаття 10 цього закону встановлює, що «за рішенням органів, що забезпечують безпеку, прийнятим відповідно до їх компетенції, може бути накладено тимчасову або постійну заборону на видачу відомостей про місце проживання осіб, взятих під захист, та інших відомостей про них адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими офіційними інформаційно-довідковими службами».

Посилання на цю статтю є сумнівним відразу із декількох причин. По-перше, НАЗК не є інформаційно-довідковою службою, воно не видає довідки про місце проживання, а відповідно навряд чи підпадає під дію даної статті. По-друге, в принципі незрозуміло, як перебування декларації у публічному доступі розкриває місце проживання декларанта, враховуючи, що у цьому режимі адреса розташування об’єктів нерухомості не висвічується.

Далі краще. Стаття 13, на яку теж посилається пан Матіос, встановлює приводи та підстави вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки осіб, у тому числі, заходи, передбачені статтею 10 (які, як вважає пан Матіос, передбачають і закриття публічного доступу до декларацій). Підставою для їх вжиття є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров’ю або майну. А от приводом для їх вжиття є:

  • заява працівника або його близького родича;
  • звернення керівника відповідного державного органу;
  • отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту.

Начебто все правильно, і це дійсно необхідний механізм. За умови, що він використовується за призначенням. Але не потрібно мати надто багату фантазію, щоб уявити, як у голові працівника суду чи прокуратури виникає справжній трилер, в якому саме він – ціль темних сил, і страшна небезпека загрожує саме йому. Врешті-решт, ми вже неодноразово бачили дуже дивні «замахи» на наших державних діячів. А далі – справа техніки. Відповідний орган звертається до НАЗК – а НАЗК виконує.

І тут, до речі, слід звернути увагу на те, як себе поводить у цій ситуації керівництво НАЗК, передусім – Наталія Корчак, голова Агентства. У неї не виникло жодних запитань до, як мінімум, хитких аргументів прокуратури. Ба більше, на її думку подібні документи мають обов’язково виконуватись. І тут слід звернутися до базового для НАЗК закону, Закону України «Про запобігання корупції». Він взагалі не передбачає механізму обмеження доступу до декларацій, більше того, він чітко встановлює, що Нацагентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій чиновників на офіційному веб-сайті НАЗК.

Звичайно, прямої заборони обмеження доступу наче теж немає, і, вочевидь, пані Корчак трактує це як дозвіл. Але слід пам’ятати, що для державних службовців у службовій діяльності діє принцип «дозволено лише те, що прямо передбачено законом». І якраз дана ситуація ілюструє, чому цей принцип потрібен. Завдяки незрозумілій пасивності пані Корчак створюється небезпечний прецедент, що має, м’яко кажучи, хитку законодавчу основу. Завдяки надто вільному трактуванню прокуратурою та НАЗК Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» керівництво та працівники правоохоронних органів і суду можуть відтепер спокійно убезпечити свої декларації від «зайвих» очей, просто подавши заяву або зробивши звернення, мовляв, «мені загрожує небезпека, закрийте доступ». І, незважаючи на переконання керівництва НАЗК, що такі заходи мають «винятковий і тимчасовий характер», можна сміливо очікувати нових «пропалих» з публічного доступу декларацій.