2 березня ввечері ми зі ЗМІ дізналися, що працівники Національного антикорупційного бюро готуються до вручення підозри, а також затримання голови Державної фіскальної служби Романа Насірова.

Однак, не все так просто як нам здавалося. У тих самих ЗМІ почала з’являтися інформація, що НАБУ насправді діяла неправильно, що вручати підозру після десятої вечора не можна, що не можна було затримувати перед вихідними. Іншими словами, дискусія точилася не навколо питання, винний Насіров чи ні, а навколо дотримання працівниками НАБУ та САП кримінального процесуального законодавства України.

Ми вирішили розібратися в процесуальних нетрях справи Насірова, а одночасно – і взагалі у тому, як же власне в Україні відбувається кримінальне провадження.

Роман Насіров суд НАБУ

 

Отже, першим етапом будь-якого кримінального провадження в Україні є його відкриття. За КПК воно, фактично, полягає у внесенні відомостей про провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Власне, це і було зроблено 4 грудня 2015 року, і саме з цього моменту почалася стадія досудового розслідування, яка триває й досі, і закінчиться або закриттям кримінального провадження, або направленням до суду обвинувального акта. Окремо слід зупинитися на ролі НАБУ і САП у досудовому розслідуванні кримінального провадження щодо Насірова. Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування, адже злочин, передбачений статтею 364 ККУ перебуває у підслідності бюро. Прокурори САП здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням із метою нагляду за додержанням закону. Зокрема, вони мають повний доступ до матеріалів та документів, що стосуються досудового розслідування, можуть доручати детективам проведення слідчих (розшукових) дій, повідомляти особу про підозру, затверджувати обвинувальний акт (направленням якого до суду, власне, і завершиться досудове розслідування).

Окремо слід звернути увагу на строки проведення досудового розслідування. Відповідно до ст. 219 КПК,  досудове розслідування повинне бути завершене протягом двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Іншими словами, попри те, що кримінальне провадження було відкрите більше року тому, обчислення цього строку почалося лише із повідомленням пана Насірова про підозру.

Наступною після відкриття провадження важливою подією стало проведення обшуків за місцем проживання та за місцем роботи пана Насірова 2-3 березня 2017 р. Обшук – це одна зі слідчих (розшукових) дій, передбачених КПК, яка проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ч. 1 ст. 234 КПК). Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Це дає нам змогу трохи поговорити про те, що ж таке слідчі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПКслідча (розшукова) дія – це дія, спрямована на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. КПК визначає багато видів слідчих дій: обшук, допит, пред’явлення особи до впізнання тощо, але основним критерієм віднесення дії до слідчих є її спрямованість на отримання доказів у провадженні. Саме на слідчі дії поширюється обмеження ч. 4 ст. 223 КПК: проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного. Саме на це положення законодавства посилалися адвокати Насірова (та, чомусь, Генеральний прокурор), вказуючи на неможливість повідомлення голові ДФС про підозру після десятої вечора.

Разом з цим, повідомлення про підозру та затримання, які відбулися вночі з 3 на 4 березня 2017 року, не є слідчими діями. Натомість, повідомлення про підозру є процесуальною дією, яка, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК, здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слід звернути увагу, що для повідомлення про підозру існують часові обмеження: відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором. З моменту повідомлення про підозру Роман Насіров набув процесуального статусу підозрюваного. Що стосується затримання, це – тимчасовий запобіжний захід (ч. 2 ст. 176 КПК). Затримання так само не є слідчою (розшуковою) дією. Відповідно до ст. 208 КПК, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності НАБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КПК, затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою. Таким чином, протягом трьох діб необхідним є обрання запобіжного заходу. При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК, при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами – і неробочий час. КПК не встановлює порядку роботи судів у вихідні дні, однак, відповідно до усталеної практики, в поза робочий час та у вихідні дні робота суду організована у режимі чергування (про що свідчать документи судів з питань організації чергування слідчих суддів у святкові та вихідні дні). Після спливання 72-годинного строку, Роман Насіров більше не перебував під вартою. На судовому засіданні 7 березня 2017 року для нього був обраний запобіжний захід у вигляді у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативою внесення застави в розмірі 100 млн грн. (визначення застави, за виключенням низки випадків, є обов’язковим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК).

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена САП в апеляційному порядку відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК. Предметом оскарження прокурорами САП був розмір застави: вони вимагали її підвищення зі 100 млн. грн. до 2 млрд. грн. Порядок обчислення суми застави встановлений ст. 182 КПКУ. Відповідно до неї, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. У задоволенні клопотання апеляційний суд відмовив.

Внесена рідними Романа Насірова застава є забезпеченням виконання ним покладених на нього як на підозрюваного обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків (ч. 1 ст. 182 КПК).

Що ж далі? Наразі продовжується стадія досудового розслідування. САП та НАБУ, а так само – і сторона захисту (Насіров та його захисники) збиратимуть докази відповідно вини та невинуватості відстороненого голови ДФС. У разі, якщо докази вини будуть достатньо обґрунтованими та переконливими, детективами НАБУ буде складений та направлений до суду затверджений прокурором САП обвинувальний акт. Із наданням обвинувального акту до суду, Насіров змінить свій процесуальний статус на обвинуваченого, і почнеться стадія судового провадження. Звичайно, можливий і інший варіант – кримінальне провадження буде закрите. Отже працівниками НАБУ нічого порушено не було.

Далі буде…