2 червня 2016 року, Верховна Рада України ухвалила два надзвичайно важливих законопроекти: проекти Законів «Про судоустрій і статус суддів» (№ 4734) та про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (№ 3524), які мають закласти основу довгоочікуваної судової реформи в Україні. Ми спробували розібратись, що нового несуть ці нормативно-правові акти.

Відразу зауважимо, що текст Закону «Про судоустрій і статус суддів» не оприлюднений, тому ми відштовхувались від останніх редакцій відповідних документів, що містяться на офіційному сайті Ради.

Зміни до Конституції України

Враховуючи, що базові засади судової системи закріплені в Основному Законі, її реформування неможливе без внесення до Конституції відповідних змін. Найбільш значущими перетвореннями, що передбачаються щойно ухваленим законом, є наступні.

1. Замість Вищої ради юстиції (далі ВРЮ) передбачається створення Вищої ради правосуддя (далі ВРП). Її склад дещо відрізняється від ВРЮ: якщо раніше Верховна Рада, Президент України, з’їзд суддів, з’їзд адвокатів, з’їзд представників юридичних ВНЗ та наукових установ призначали до Вищої ради юстиції по три члени, а Всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів, то тепер десятьох членів обирає з’їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, по два – призначають Глава держави, парламент, з’їзд адвокатів, Всеукраїнська конференція прокурорів, з’їзд представників юридичних ВНЗ та наукових установ; також до складу ВРП за посадою входить голова Верховного суду.

Разом з цим, обрання (призначення) нових членів, відповідно до перехідних положень, має бути здійснене не пізніше 30 квітня 2019 року. До цього, до складу ВРП увійдуть члени чинної ВРЮ.

За ВРП залишаються повноваження внесення подання про призначення судді на посаду. Разом з цим, їй надані й додаткові права; зокрема, відтепер саме ВРП ухвалюватиме рішення про звільнення судді з посади (ВРЮ лише вносила подання про звільнення), надаватиме згоду на затримання судді чи утримання його під вартою (раніше – повноваження Верховної Ради), ухвалюватиме рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя тощо. Іншими словами, порівняно з ВРЮ, повноваження даного органу будуть значно ширшими.

Матеріал за темою:

2. Змінюється порядок призначення суддів. Якщо за попередньою редакцією Конституції України Президент України здійснював перше призначення суддів на п’ять років, після чого парламент зміг обирати їх безстроково, відтепер суддів призначає Глава держави за поданням ВРП в порядку. При цьому, Конституцією встановлюється, що призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом (крім випадків, визначених законом).

Натомість, Президент України позбавляється права утворювати суди; їх утворення, реорганізація та ліквідація здійснюється законом, проект якого вносить до Ради Президент України після консультацій з ВРП.

Важливим є перехідне положення, відповідно до якого відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом (що, фактично, передбачає переатестацію вже чинних суддів).

Посилено вимоги до кандидатів на посаду судді. На неї може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

3. Дещо змінені положення щодо суддівського імунітету. Як і раніше, за загальним правилом суддю не можна затримувати (тепер вже без згоди Вищої ради правосуддя), однак законопроектом запропоновано важливий виняток: суддю можна затримати без такої згоди під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Окрім цього, встановлюється, що зона притягнення судді до кримінальної відповідальності за викладену в судовому рішенні правову позицію, за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку, забороняється, однак, при цьому суддя нестиме юридичну відповідальність на загальних засадах за дії, вчиненні поза професійною суддівською діяльністю

4. Вводиться поняття конституційної скарги. Вона полягає у зверненні особи до Конституційного Суду з метою вирішення питання про відповідність КУ (конституційність) закону України, якщо така особа вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить КУ. При цьому, конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано (тобто, якщо особа вже пройшла всі інстанції судової системи України).

5. Встановлено, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

6. З Основного закону виключено розділ, присвячений прокуратурі, а положення щодо цього органу перенесено до розділу, присвяченого правосуддю. Зокрема, строк повноважень генерального прокурора збільшено з 5 до 6 років, однак встановлюється обмеження на обіймання посади очільника ГПУ однією особою більше, ніж два рази поспіль. Повноваження прокуратури додатково звужуються до:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Поряд з прокуратурою, КУ доповнено положеннями, що встановлюють основні засади діяльності адвокатури в Україні.

Матеріал за темою:

Нова редакція Закону «Про судоустрій і статус суддів»

Багато в чому, нова редакція спирається на конституційні зміни, що вносяться законопроектом 3524, та конкретизує їх, тому на вже описаних змінах ми не зупинятимемося.

Важливим положенням законопроекту є встановлення нової системи судів. Її метою є спрощення системи судоустрою. Цю систему, відповідно до проекту закону, складатимуть місцеві суди, апеляційні суди і Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ в системі судоустрою будуть діяти вищі спеціалізовані суди.

Найвищим судом у системі судоустрою, відповідно до закону, є Верховний Суд. До його складу Верховного Суду входять не більше 200 суддів (це удвічі менше порівняно із загальною кількістю суддів касаційних судів та Верховного Суду на даний час). До складу Верховного Суду входитимуть 5 підрозділів: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд. Передбачається, що Верховний Суд буде створюватись як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі. Строк для створення нового Верховного Суду – 6 місяців з дня набуття чинності законом, проект якого запропонований.

Надзвичайно цікавими є положення про створення двох вищих спеціалізованих судів: Вищого суду з питань інтелектуальної власності та Вищого антикорупційного суду (про перспективи створення останнього ми вже писали). Дані суди мають бути створені протягом року з моменту набрання чинності законом.

Відображаючи зміни, що вносяться до КУ, законопроект перерозподіляє повноваження між Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі ВККС) та ВРП. Зокрема, останній передаються повноваження щодо розгляду дисциплінарних справ стосовно усіх суддів, ухвалення рішення про тимчасове відсторонення суддів від здійснення правосуддя за клопотанням генпрокурора, про відрядження суддів до іншого суду тощо. ВККС відповідатиме за добір на посади суддів, кваліфікаційне оцінювання, проведення конкурсів на зайняття вакантних посад суддів та суддівську освіту.

З метою надання ВККС допомоги щодо встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання передбачається створення Громадської ради доброчесності, яка складатиметься з 20 членів; до неї, зокрема, можуть входити представники правозахисних громадських об’єднань, науковці-правники, адвокати, журналісти, які є визнаними фахівцями у сфері своєї професійної діяльності, мають високу професійну репутацію та відповідають критерію політичної нейтральності та доброчесності.

Законопроект встановлює й додаткові вимоги щодо моніторингу способу життя судді. Окрім звичайних для чиновників декларацій про майновий стан та доходи, судді будуть зобов’язані подавати декларацію родинних зв’язків (в якій розкриваються дані про членів родини судді, які обіймають значущі посади, від президента до депутата сільської ради) та декларацію доброчесності (в якій вони мають навести ряд тверджень, зокрема, про відповідність способу життя доходам, не вчинення корупційних правопорушень, дотримання присяги судді тощо). Обидві декларації публікуватимуться на офіційному веб-сайті ВККС.

В цілому, два ухвалені Верховною Радою законопроекти вносять суттєві зміни до порядку функціонування судової системи. Разом з цим, сам факт їх ухвалення не можна розглядати як успішне завершення судової реформи. Навпаки, вони лише дають владі інструмент для здійснення перетворень, а як він буде використаний — покаже час.