Нещодавно під час парламентських слухань на тему «Стан реалізації засад антикорупційної політики в Україні» директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник повідомив, що детективами відомства був затриманий заступник прокурора Київської області Олександр Колесніков. Як він розповів, прокурора затримали за підозрою у розкраданні цукру, який зберігався на складах державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» у Черкаській області. Загальна вартість розкрадання склала 300 мільйонів гривень(ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України «зловживання владою або службовим становищем», за якою передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, зі штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Здавалося б, що може завадити українському суду посадити такого прокурора, який зловживаючи своїм становищем розкрадав державну власність? Тим не менш, із судовою системою у тому вигляді, в якому вона існує зараз, виникло зовсім інше питання: він вийде сьогодні чи завтра? І дійсно, у п’ятницю, 20 травня, Солом’янський районний суд міста Києва обрав для Колеснікова запобіжний захід у вигляді тимчасового тримання під вартою строком на 2 місяці з альтернативою застави у 5,5 мільйонів гривень (нагадаємо, що сума розкрадань, в яких підозрюється працівник прокуратури, складає 300 млн. грн.). «Справедливий» та «чесний» український суд вчергове продемонстрував свій цікавий, м’яко кажучи, підхід до правосуддя.

Така сама історія сталася буквально за кілька днів до цього рішення в цьому ж суді. Тоді столичний Солом’янський райсуд у кримінальному провадженні про розтрату «кіотських» коштів на суму 480 мільйонів гривень. обрав запобіжний захід для секретаря комітету з конкурсних торгів ДП «Українські екологічні інвестиції» Роману Кравченку тримання під вартою строком до 2 місяців (статтею передбачається позбавлення волі строком від 7 до 12 років) з альтернативою внесення застави в розмірі всього лише 1,6 млн. грн. Знову «справедлива» застава за «справедливе» розкрадання державних коштів.

Матеріал за темою:

Уперше український суд призначив дійсно справедливу заставу в лютому цього року. 18 лютого працівники НАБУ затримати керівника Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за підозрою у розтраті державного майна в особливо великих розмірах (понад 14 млн. грн.) Того ж дня йому було повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком до 60 днів, а слідчий суддя визначив заставу у розмірі 10 тисяч мінімальних заробітних плат (13 млн 780 тисяч грн.).

А 20 травня НАБУ викрило прокурора Херсонської місцевої прокуратури, який отримав 25 тисяч доларів (~625 тисяч гривень) хабара за закриття кримінальних проваджень. Ввечері той самий Солом’янський райсуд Києва обрав запобіжний захід у вигляді тимчасового тримання під вартою строком на 2 місяці з альтернативою застави понад 1,5 млн. гривень, що вперше перевищило суму хабара.

Трохи про саму заставу, бо про цей запобіжний захід ми дуже часто чуємо в новинах, і багато хто переконує, що суди зобов’язані пропонувати заставу через положення «портновського» Кримінального процесуального кодексу. Дійсно, кодекс встановлює достатньо жорсткі вимоги до застосування тримання під вартою як запобіжного заходу. Так, визначено виключний перелік випадків, коли воно може застосовуватись (у тому числі, це кримінальні провадження про злочини, за які передбачається позбавлення волі на строк більше 5 років). Є й виключний перелік статей Кримінального кодексу, у провадженнях про які застава не може застосовуватись (жоден із чиновників, про яких ми говорили, у подібних злочинах не підозрюється).

Разом з цим, є ряд нюансів. У першу чергу, вони стосуються розміру застави: розмір застави визначається слідчим суддею або судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Тим не менш, розмір застави визначається у першу чергу судом.

затримання судді

Затримання судді Одеського міського суду в будівлі Верховної Ради 31 березня 2016 року.

Єдине рішення суду у провадженні, що розслідує НАБУ і в якому не було альтернативи застави, було винесене стосовно судді Малиновського районного суду Одеси Олексія Бурана. Його заарештували на два місяці за підозрою в отриманні хабару в розмірі 500 тисяч гривень. Цю історію багато хто пам’ятає, бо під час спецоперації з викриття Буран відкрив вогонь та втік від працівників НАБУ. Пізніше підозрюваний забарикадувався вдома, а коли правоохоронці навідалися до нього додому, намагався через вікно втекти, але не зміг. Буквально через кілька днів Верховна Рада надала дозвіл на його затримання та арешт.

І це ще не всі справи, в яких себе проявило Антикорупційне бюро. Згадати хоча б так звану «справу Абромавичуса-Кононенка», у результаті якої до нардепа БПП не добралися, але передали справу до суду стосовно одного з його наближених – екс-виконавчого директора НАК «Нафтогаз» Андрія Пасішника за вплив на колишнього голову МЕРТ Айвараса Абромавичуса. Тоді, підозрюваний намагався нав’язати Абромавичусу свою кандидатуру на посаду заступника глави МЕРТ. А вже 14 травня Солом’янський суд Києва сьогодні розглянув клопотання детективів НАБУ та обрав Пасішнику запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання про невиїзд за межі Києва. Такі результати показують позитивну динаміку роботи НАБУ.

Опосередковано, і мабуть навіть більш яскраво, про цю динаміку свідчить злива практично однакових за змістом матеріалів і заяв про недоліки в роботі Антикорупційного бюро, непрофесійність відомства, занадто високі видатки на його утримання, що з’явилися в останні тижні. Особливо виділяється у цій кампанії «Радикальна партія Олега Ляшка» на чолі зі своїм лідером. Серед останніх епізодів у їхній «війні» можна відзначити візит головного «радикала» разом з депутатами своєї фракції до відомства 12 травня, після якого він з парламентської трибуни звинуватив співробітників НАБУ у тому, що вони не відповідають на депутатські запити і взагалі «у робочий час майже нікого на робочих місцях немає». Як виявилося пізніше, завдяки коментарю прес-служби відомства, насправді відповіді на всі запити були надані у встановлені законом терміни.

Іншим методом інформаційної боротьби з НАБУ, як вважають у самому бюро, є замовні матеріали в пресі. Такі статті зазвичай з’являються одночасно у різних виданнях і мають більш-менш схожий зміст. Наприклад, 24 травня прес-служба відомства звернула увагу на публікацію у трьох інтернет ЗМІ майже ідентичних матеріалів щодо справи Мартиненка. Статті були опубліковані на основі заяви адвоката колишнього нардепа у Facebook. Їхній основний посил був у тому, що Бюро так і не змогло знайти ніяких доказів проти Миколи Мартиненка і збирається перекласти вину за розвал справи на суд.

Чим ефективніше працює НАБУ – тим частіше з’являються спроби дискредитації нашого відомства в інформаційному просторі. Т…

Опубликовано НАБУ 24 мая 2016 г.

Все це свідчить про те, що НАБУ потихеньку починають боятися. Але без радикальних змін у суддівському корпусі значна частина корупціонерів опиняться на волі, навіть якщо Бюро до них дотягнеться. Одним із тимчасових рішень такої проблеми ми вже пропонували раніше, а саме запровадити Антикорупційні суди. Такої ж думки про необхідність цих судів притримуються і спеціалісти у боротьбі з корупцією, і саме відомство. Також, не менш важливим є запуск Національного агентства з питань запобігання корупції, яке має запровадити систему електронного декларування для чиновників та держслужбовців. За брехню в деклараціях НАБУ зможе порушувати кримінальні провадження та притягати до відповідальності корупціонерів.