Останнім часом ми дуже часто чуємо слово «застава». Нерідко цей інститут критикують, адже сплативши певну суму, особа, що підозрюється у вчиненні злочину, виходить із СІЗО, а іноді – дуже швидко тікає від правосуддя, зазвичай – за кордон. Ми вирішили розібратися, а що ж таке застава, і як вона працює?

Застава – це один із запобіжних заходів, що використовується у кримінальному процесі, поряд із, наприклад, триманням під вартою або домашнім арештом. Підозрюваним, обвинуваченим або іншою особою на спеціальний рахунок вноситься певна сума коштів (визначення постановою суду). Ця сума є забезпеченням того, що підозрюваний або обвинувачений виконуватиме обов’язки, що покладаються на нього КПК (прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, підкорятися їх законним вимогам тощо), а також обов’язків, що покладаються на нього при застосуванні запобіжного заходу (наприклад, не виїжджати за населеного пункту без дозволу слідчого, прокурора або суду,  утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, тощо).

zastava

Заставу може внести як сам підозрюваний чи обвинувачений, так і третя особа – заставодавець. В принципі, такою особою може бути будь-хто, за виключенням органів державної влади, місцевого самоврядування та комунальних та державних підприємств.

Чи є застава обов’язковою до застосування судом?

Однією з найбільш дискусійних норм є те, що практично в усіх випадках, коли суд визначає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він зобов’язаний запропонувати заставу як альтернативу. Винятки становлять особи, які підозрюються або обвинувачуються у злочинах, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, злочину, який спричинив загибель людини, або щодо осіб, до яких вже застосовувалася застава і яка порушила її умови.

Як визначається сума застави?

Суд або суддя встановлюють розмір застави самостійно. Тим не менш, КПК містить перелік факторів, якими слід керуватися при розрахунку її суми. Так, необхідно враховувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інші дані про його особу. Окрім цього, при визначенні застави мають братися до уваги ризики тощо, що особа своєю поведінкою може негативно вплинути на проведення розслідування (переховування від правоохоронців або суду, знищення доказів, незаконного впливу на свідків, потерпілого чи інших учасників процесу тощо). Сума застави також залежить від тяжкості злочину, в якому підозрюється або обвинувачується особа. Так, для злочинів невеликої або середньої тяжкості вона становить від 1 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (наразі, від 1 600 грн. до 32 тис. грн.), для тяжких злочинів – від  20 до 80 прожиткових мінімумів (від 32 тис. грн. до 128 тис. грн.), для особливо тяжких злочинів – від 80 до 300 прожиткових мінімумів (від 128 тис. грн. до 480 тис. грн.); в окремих випадках, якщо суд чи суддя вважають, що наведені суми не здатні забезпечити виконання особою покладених на неї обов’язків, може встановлюватися і більша сума застави.

Що потім відбувається із заставою?

Після того, як підозрюваний, обвинувачений чи заставодавець внесли заставу, ці кошти зараховуються на спеціальний рахунок. Тут слід звернути на можливість перевірки походження коштів, що використовуються для сплати застави (як це було зроблено, наприклад, у провадженнях проти Сергія Бочковського та Романа Насірова). Власне, КПК не передбачає такої перевірки, але це не означає, що вона є неможливою. Державна служба фінансового моніторингу перевіряє джерела походження коштів у випадку наявності підозри в легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, керуючись при цьому законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів». За умови, якщо будуть виявлені ознаки, що кошти мають кримінальне походження, Держфінмоніторинг може зупинити фінансову операцію, заблокувавши подальший рух коштів. Після цього проводиться збір додаткової перевірки, внаслідок якої фінансова операція або продовжується, або зібрані матеріали передаються відповідним правоохоронним органам для ухвалення рішення щодо відкриття кримінального провадження.

Зауважимо, що законопроект, який робить підтвердження легальності походження коштів, що вносяться в якості застави, лежить у Верховній Раді, однак поки що перебуває на розгляді парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

У випадку, якщо підозрюваний або обвинувачений дотримуються встановлених КПК та накладених при застосуванні запобіжного заходу обов’язків, після завершення дії даного запобіжного заходу, гроші їм повертаються. Слід звернути увагу, що це відбувається незалежно від того, чи була особа визнана винною у вчиненні злочину: застава не є покаранням, її завдання – лише забезпечити, що особа дотримуватиметься накладених покладених на неї обов’язків. Разом із цим, у випадку накладення на особу майнових стягнень за вироком суду, застава може бути частково або повністю звернена судом на його виконання (за винятком застави, внесеної заставодавцем, у цьому випадку обов’язковою є його згода на таке звернення).

Якщо ж особа не виконала свої передбачені КПК обов’язки (наприклад, не з’явилася за викликом слідчого без поважних причин) або обов’язки, що були накладені на неї при застосуванні запобіжного заходу, застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Держбюджету. Так, відповідно до даних Державної казначейської служби, у 2016 році Бюджет таким чином додатково отримав 18 млн. 470 тис. грн.