17 травня Верховна Рада України відхилила проект закону про «злодіїв в законі», повна офіційна назва – Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності для «злодіїв в законі» та за злочини, вчиненні злочинними угрупованнями).

Сам проект достатньо невеликий за обсягом. Ним пропонується внести низку змін до статті 255 Кримінального кодексу України «Створення злочинної організації». Відповідно до проекту, вона доповнюється двома частинами: займання особою високого становища в злочинній ієрархії (власне, статус «злодія в законі») та створення злочинної організації такою особою. Проект також надає визначення «злодія в законі» та злодійського світу (злодійського середовища).

Законопроект викликав неоднозначну реакцію. Основним пунктом критики є те, що кримінальне законодавство має карати за діяння, а належність до певної спільноти, навіть кримінальної, таким не є (зокрема, саме таку думку обстоює головне науково-експертне управління ВРУ). Слід вказати, що ККУ містить такий склад злочину як бандитизм — для притягнення осіб до кримінальної відповідальності за даною статтею достатньо факту створення банди та участі у ній, при цьому, чи встигла банда скоїти якісь злочини, значення вже не має. Відповідно, не зовсім зрозуміло, чому за цією ж логікою не вимагається виключити з КК і цю статтю. Також треба звернути увагу на те, що проект закону, визначаючи поняття «злодія в законі», прив’язує цей статус до виконання особою певних діянь (організація або керівництво злодійським світом), що послаблює аргументи противників законопроекту про плани карати лише за місце в кримінальному суспільстві.

Засідання ЄСПЛ щодо позову Ізета Ашларба, якого звинувачували у зв’язках із грузинською бандою.

Засідання ЄСПЛ щодо позову Ізета Ашларба, якого звинувачували у зв’язках із грузинською бандою.

Щоб зрозуміти, як саме міг би працювати цей закон, слід звернутися до досвіду Грузії, в ній подібна норма діє з 2006 року, на яку і посилаються автори законопроекту. Стаття 223–1 КК Грузії передбачає кримінальну відповідальність за членство у злодійському співтоваристві (позбавлення волі від 5 до 8 років) та займання особою становища «злодія в законі» (від 7 до 10 років). Доповнення нею кримінального законодавства було пов’язане з тим, що для Грузії проблема «злодіїв в законі» завжди була надзвичайно болючою. Цієї теми ми торкалися у статті про діяльність Давіда Сакварелідзе.

Матеріал за темою:

При доведенні статусу «злодія в законі» грузинські правоохоронці достатньо творчо використовували правила самого злодійського світу (зокрема, обов’язок «злодія в законі» ідентифікувати себе як такого, прийняті серед злодіїв ритуали та «поняття» тощо). Застосування закону було достатньо успішним: переважна більшість грузинських «злодіїв в законі» або були ув’язнені, або були вимушені тікати за кордон.

Разом з цим, грузинський закон теж сприймався неоднозначно, і кульмінацією опору його дії став позов до Європейського суду з прав людини. Суд, однак, став на бік грузинських законодавців — у справі «Ізет Ашларба проти Грузії» встановив, що криміналізація участі у злочинному співтоваристві не суперечить практиці міжнародної юстиції. Зауважимо також, що пропонований український законопроект містить значно чіткіші формулювання, ніж його грузинський аналог (який часто критикувався і за певну розмитість понять).

Таким чином, відхилений проект дійсно міг би стати ефективним інструментом протидії організованій злочинності, у зв’язку з чим сподіваємося, що його доопрацьований варіант буде врешті-решт ухвалений.